Троянська воня*

Клуб сімейного відпочинку «Буковинська Троя» вже добрий десяток років функціонує у селі Реваківці Кіцманського району. Спочатку там утримували рідкісних тварин і птахів. Зі всієї округи туди їздили дивитися на страусів, лебедів, павичів…

Потім у «Трої» відкрили школу верхової їзди. Бо що то за «Троя» без коня? Нема дерев’яного, то придбали породистих. У «Трої» було гарно. А цієї весни навіть зацвіли тюльпани. І з усієї округи приїжджали люди, щоб зробити селфі з квітами.

Вже доброю традицією стало святкування у «Трої». Тут проводяться різні фестивалі рівня районного і обласного. Навіть була пропозиція від вічнопривладного Косаря (в.о. голови Кіцманської РДА) саме на території «Трої» святкувати цілим районом день Незалежності. Якось вдалося Косаря чи то вмовити, чи то переконати, аби він цього не робив. Бо саме цей клуб сімейного відпочинку у селі Реваківці останніми роками набуває якогось містичного характеру. Особливо восени. Коли тут святкують селяни. Вони привозять плоди своєї праці і пишаються ними.

Поміж гарбузами і бараболею ходять владці різного штибу: від сільського війта до великого череватого Мунтяна. Вони пишаються собою. Ходипи сюди і Фищук, і Папієв. Більше не ходять… Бо якось так ставалося, що саме після відвідин і «осан» їм на «Трої», ці пихаті керівники позбувалися посад і влади.

Пам’ятаєте, як відомий на всю Україну цілувальник короваїв регіонал Михайло Папієв гордо і пихато носив свої вуса повз селян і селянок. Він звисока на них дивився, самозакохано вислуховував здравиці на своє ім’я. А напередодні революції Гідності Папієв, тодішній голова ОДА і заклятий регіонал, влаштував свято у «Буковинській Трої» на день свого народження. Тоді поз’їжджалися «хруні» зі всієї області. Вони пили на здоров’я голови ОДА, прославляли його подвиги на теренах, де «добре жити». Перед цим підносили Папієву запашний коровай. Він його поцілував, відламав шматочок, вмочив у сіль і поштиво відправив до рота. Проковтнув, посміхнувся і… пішов у танок. Кіцманські хруні тоді взялися за руки і пустилися у хоровод, приспівуючи «Многії літа». З якогось дива до цього хороводу притулився Штефко з Мамаївців. Тоді він у Фірташа служив, хоча й рухівцем був. А після танців довкола Папієва походив щось по партіях. Та радикально прилаштувався ззаду до Ляшка. Та знову рухнувся. А тепер взагалі поЗеленів. Хоча мова не про нього, а про Папієва і «Трою».

Отож відцілував тодішній голова ОДА коровай і ґаздинь. Відтанцювали його кіцманські хруні та й розійшлися.

Через місяць-два Папієва не стало. Після Революції Гідності його ніби Шведова корова язиком злизала.

А до «Трої» зачастив уже інший «хлібоцьомщик». Це – Фищук. І знову йому хліб-сіль підносив вічно владний Косар. Після минулорічного святкування «Буковинської Трої» у Реваківцях і Фищука не стало. Знову ніби Шведова корова його язиком злизала.

Навчені містикою «Трої» Іван Мунтян і Михайло Павлюк обережно ходять туди на свята. Без великого ентузіазму цінують підношені їм короваї, не слухають пісноспіви кіцманських хрунів і не ведуть з ними хороводи.

Один тільки Косар, як завжди, їх зустрічає, супроводжує й проводжає. Кожному Косар вигідний і комфортний. Тому він всіх їх досі відпроваджує, а сам залишається. Уже й думка закрадається: а чи не Косар мольфарує у Реваківцях?!

Аби відвести від себе містичні чари «Трої», Іван Мунтян та Михайло Павлюк взяли на свято «Буковинської осені» до «Буковинської Трої» Валерія Другановського. З якого іншого дива, як не вивести чари мольфара Косаря, брати їм у попутники людину, що не має нині жодного стосунку до влади?..

Другановський всього лише голова осередку партії «Слуга народу». А таких партій в Україні сьогодні налічується 355. Хоча й партія «Слуга народу» – одна із наймолодших, зареєстрована 2 грудня 2017 року, але це не дає права Другановському ходити разом із владою на урочистості та офіційні заходи. Слідом за владою – можна. Разом – ні.

І даремно він пішов з ними у «Трою». Мунтян і Павлюк там використали Другановського ніби троянського коня греки. Завели його – і тут йому хліб-сіль вручили. Він ще не звик до почестей. Не знає, як себе поводити. Іван Мунтян поштиво відламав шматочок, вмокнув у сіль, відправив у черево і посміхнувся. А Другановський ніби з голодного краю, відгриз добрий шмат короваю. Ледь не подавився. Ще й депутаттові облради Шемчуку запропонував так вчинити, як він. Той відкусив…

«Троянці» та Косар ледь стримувалися від реготу.

Вони ж бо добре знають, що чекає того владця, який у «Трої» хліба скуштує…

Петро Кобевко

*воня (древньоукраїнською, старослов’янською) – запах (неприємний), пахощі, сморід.

 

 

Новини Партнерів