У чужий черевик ногу не тич

За Конституцією України її президент представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Зовнішня політика – одна із найскладніших сфер людської діяльності. Для успішного її ведення необхідні великі знання, уміння і досвід, а також талант до ведення переговорів. Щоб грати цюцюркою на піаніно також потрібні уміння і певного роду талант, але їх вкрай недостатньо для досягнення позитивних зовнішньополітичних результатів. У цьому ми могли переконатися останнім часом, спостерігаючи за міжнародною діяльністю президента України Володимира Зеленського.

Американська халепа для українського президента

Візит Зеленського до США мав величезний міжнародний резонанс. Американці готуються до чергових президентських виборів, на яких найбільш вірогідними кандидатами будуть від республіканців – Трамп, від демократів – Байден. Трамп дуже хоче залишитися ще на один термін, відтак шукає можливостей вивести з гри свого найбільш вірогідного конкурента. Свого часу син Байдена працював в Україні, й цей факт вирішили використати у Трампа для дискредитації батька. Справа у тому, що з тиском сім’ї Байденів на тодішніх перших осіб України пов’язують звільнення Генерального прокурора України Шокіна, який розслідував діяльність фірми, де працював Байден-молодший. Справа там дуже непроста, і йдеться у ній про великі гроші. А на цьому можуть зіграти спеціалісти з ведення президентських кампаній, звідси і зацікавленість Трампа у розкрутці цієї історії.

Про неї йшлося у телефонній розмові американського і українського президентів, причому, за думкою деяких фахівців, Трамп тиснув на Зеленського. А це вже є порушенням американського законодавства, тому представники демократичної партії в американському конгресі ініціювали процедуру імпічменту. Вони давно говорили про необхідність дострокового відсторонення Трампа від президентської посади, а нині знайшли для цього зручний привід. За вимогою прибічників імпічменту Білий Дім вимушений був оприлюднити розмову Трампа з Зеленським, в якій український президент виглядав далеко не професійно.

Нашій державі зовсім не потрібно бути втягнутою в протистояння двох провідних америкнських партій. Досить вже того, що попередня київська влада намагалася на останніх президентських виборах в США підігрувати Хіларі Клінтон, а переміг Дональд Трамп. Для України позиція Сполучених Штатів має особливе значення – це наш найважливіший союзник у протистоянні з Росією. Правда, останнім часом американці намагаються використати Росію проти КНР, тому зацікавлені у покращенні відносин з РФ. У такій ситуації від українських політиків вимагається особлива дипломатична гнучкість і здатність швидко реагувати на зміну обставновки. На жаль, нічого подібного від них ми не бачимо.

Судячи з усього, українсько-американські відносини на фоні нинішнього скандалу навколо телефонної бесіди Трампа з Зеленським помітно зіпсувалися. До того ж,  у цій бесіді український президент покритикував лідерів Німеччини і Франції за “недостатню допомогу Україні”. А це викликало негативну реакцію у Берліні та Парижі, що позначилося на відносинах нашої держави з провідними країнами ЄС. І в американську халепу потрапили, і з Європою відносини зіпсували. Замість того, щоб створити “антипутінську коаліцію” з країн, яким загрожує агресивна політика Москви, на зразок Антигітлерівської коаліції, котра об’єднала дуже різні держави у боротьбі з нацистською агресією в роки Другої світової війни.

З ким ще зіпсують відносини?

Для України важливими є відносини з Ізраїлем. У цій країні живуть і працюють десятки тисяч громадян України, а багато ізраїльтян поєднані з Україною історією своїх родин. Україна зацікавлена у передових ізраїльських технологіях, що використовуються в різних сферах життя. Нині особливе значення для нас мають зразки новітньої ізраїльської зброї та військової техніки, які засвідчили свою перевагу над російськими, що проявилося у Сирії під час бойових дій. Для успішного протистояння Росії нам така зброя конче потрібна, але отримати її дуже непросто. Ізраїль не хоче псувати відносини з Москвою, відтак відкрито продавати таку техніку нам не може. Тут потрібні особливі таланти спеціалістів із зовнішньої політики, щоб знайти рішення, яке дозволило б і отримати бажане, і не викликати протестів з боку РФ.

Противники українсько-ізраїльського зближення спекулюють на непростих фактах історії взаємин українців та євреїв. За багато століть спільного проживання на одній землі було багато різного, аж до єврейських погромів включно. Найчорніші сторінки вписала Друга світова війна, коли гітлерівці на території України проводили свою політику Голокосту, фізично знищивши єврейське населення окупованих територій. Порядні люди намагалися рятувати нещасних, незважаючи на смертельну небезпеку: нацисти вбивали тих, хто допомагав євреям, причому знищували їх разом із сім’ями. А негідники прислужували гітлерівцям, розраховуючи пожитивитися єврейським майном. Антиукраїнська пропаганда Москви нині виділяє саме злочини українських поліцаїв та співробітників сформованих окупантами адміністративних органів у посібництві політиці Голокосту. Натомість замовчує, що Україна належить до тих країн, де було найбільше “праведників миру” – тих, хто рятував євреїв.

А пропаганда часів СССР добрехалася до того, що звинуватила Буковинський курінь в розстрілах київських євреїв у Бабиному Яру. Сучасні історики неспростовно довели: в останні дні вересня 1941 р., коли есесівці розстріляли понад 30 тисяч євреїв у Києві, Буковинський курінь перебував у Бердичеві, і навіть не мав зброї. У самому Києві тоді українська поліція лише формувалася (в основному із совєтських військовополоненних), і ці поліцаї брали участь у доправленні нещасних до Бабиного Яру,  а після розстрілу сортували одяг вбитих. Вони допомагали нацистам у злочинній справі, але розстрілювали не вони, а німецькі есесівці.

Ці факти необхідно знати. Щорічно 29 вересня у Бабиному Яру збираються люди, щоб ушанувати пам’ять загиблих. За весь час існування незалежної України у жалобній церемонії обов’язково брали участь президенти нашої держави, які від імені всього українського народу схиляли голови перед могилами невинно убієнних. Лише цього року на такій церемонії президента України не було… Чому Зеленський проігнорував дуже важливий захід, зрозуміти неможливо. Правда, оточення президента, побачивши різко негативну реакцію громадськості, здійснило недолугу спробу  залагодити вкрай незручний факт. З’явилася фотографія, на якій президент без охорони приватно відвідує Бабин Яр. Але ж він не приватна особа, а лідер найбільшої європейської держави, і повинен від її імені віддати шану жертвам Голокосту!

Звичайно, в Ізраїлі із сумом дізналися про те, що сталося у Києві в цей скорботний день. На відносини Україні з Ізраїлем кинута тінь, і виправляти скоєне доведеться професійним дипломатам. А громадяни України вже бояться чути про нові зовнішньополітичні дії президента, і розмірковують: з ким ще будуть зіпсовані відносини? Складається враження, що все робиться для того, щоб у нинішньої української влади не залишилося іноземних друзів. Тоді вона мусить кидатися в обійми Москви, а саме на це і розраховує Путін. Коли мільйони українців голосували за Зеленського, вони не думали про те, чи готовий він до ведення зовнішньополітичної діяльності. А зараз всі бачать – ні, не готовий. У таких випадках, коли людина займається не своєю справою, в народі кажуть: “У чужий черевик ногу не тич!”. Постає питання – хто і коли буде виправляти те, що вже встигли наробити “нові обличчя” на зовнішньополітичній арені? І чи взагалі вдасться це виправити…

 

 

peredplata