ВЛАДА ЧИ КЛОУНАДА?

Коли на останніх президентських виборах в Україні 73 % виборців віддали свої голоси за актора-коміка, вони чомусь сподівалися, що він зможе швидко зробити диво: припинити війну, значно покращити життєвий рівень більшості простих українців і негайно покарати клятих “бариг” і корупціонерів, які розікрали в Україні все, до чого дотягнулися. Вже вісім місяців при владі знаходиться той, хто отримав таку рекордну кількість голосів електорату. Можна підбивати певні підсумки.

 

Кадрова політика

 

Колись дуже популярним було сталінське гасло “кадри вирішують все”. Справді, від того, хто береться за якесь діло, залежить його успіх. Подивимось же, які кадри прийшли до влади в Україні. Перед виборами Зеленський обіцяв, що призначатиме на посади людей не за принципами особистої відданості чи кумівства, а з урахуванням талантів і здібностей тих, кому доручають відповідальні ділянки роботи. Ну, і хто ж опинився на важливих посадах? Найчастіше – актори і сценаристи “95-го кварталу”, “Битви екстрасенсів”, “Ліги сміху” тощо. Тобто клоуни, правда, чимало з них мають якісь дипломи про вищу освіту.

 

Чого варті такі дипломи, більшість українців, на жаль, вже знає. Справа навіть не в корупції, яка вразила всю систему освіти, коли не лише дають хабарі за вступ до вишу, але і за складання іспитів і заліків. Тривогу викликає й рівень самої освіти. Сумно про це говорити, але нерідко замість реальних знань студенти зубрять “правильні відповіді на тести”, і викладачі перевіряють не їхнє уміння мислити самостійно і використовувати отримані знання на практиці, а наскількі ці відповіді збігаються з тими, які кимось визнані “правильними”. Тривожить і те, що існує великий розрив між застарілими знаннями, що отримують студентам у вишах, і вимогами реального життя, з якими випускники зіткнуться, коли почнуть працювати за спеціальністю. До того ж, наявність диплому зовсім не означає, що людина зможе отримати роботу за тим фахом, якому вчилася…

 

Яку освіту отримала більшість з  новопризначених керівників різних рангів, ми вже мали змогу пересвідчитися неодноразово. Коли міністерка освіти пише з грубими помилками, а міністерка охорони здоров’я не може відповісти на прості запитання лікарів-практиків, коли глава уряду публічно визнає своє невігластво у питаннях економіки – про що взагалі можна говорити? Відтак цю владу вже охрестили “владою невігласів”, “клоунократією” і навіть згадали старий термін “какістократія”. Він складається з двох грецьких слів і означає “влада найгірших”. Какістократією зазвичай називають владу найменш кваліфікованих, і нещасна країна, якою подібні особи починають керувати.

 

У сучасній Україні, наприклад, пробемами Донбасу призначили займатися такого собі вихідця із “Ліги сміху” на прізвище Сивохо, котрий колись проявив себе як прибічник Януковича, а зараз просуває ідеї, вигідні промосковським силам. У Раді Національної Безпеки і Оборони він засідає разом з пані Королевською, яку вважають “королевою” так званих копанок (нелегальних шахт) на Луганщині й людиною, яка безпосередньо пов’язана з подіями 2014 року на Донбасі. Подібних прикладів ще можна наводити багато.

 

До чого доведе ця клоунада?

 

Зеленський обіцяв швидко закінчити війну, мовляв, “потрібно лише перестати стріляли”. Припинили українці стрілянину, а противник продовжив, і жертв з нашого боку при нинішніх “миротворцях” стало більше, ніж було при їхніх попередниках, оголошених “партією війни”. Почав Зеленський “розведення військ”, а вийшла лише здача позицій ЗСУ, з протилежного ж боку відбуваються спроби перейти у наступ і захопити ще більше наших територій. Правда, сам Зеленський побачив в очах Путіна, що той “хоче завершити війну”. “Кришталево чесні й відверті” очі професійного чекіста можуть продемонструвати будь-який вираз: співробітників КДБ цьому спеціально навчали, перш ніж присвоювати їм звання і відправляти на службу.

 

Під час виборчої кампанії люди Зеленського обіцяли виборцям і зниження комунальних тарифів, і підвищення зарплат і пенсій, і “боротьбу з бідністю”. Вже видно перші результати. Тарифи зросли, а попереду – ще більше їхнє зростання. На підвищення зарплат грошей у бюджеті катма, натомість “слуги народу” підготували новий Трудовий кодекс, за яким власники підприємств можуть підвищувати тривалість робочого дня при тій же зарплаті, і права працюючих зовсім незахищені. З пенсіями ситуація ще “веселіша”. Коштів на їхнє підвищення також нема, а з владного Олімпу лунають пропозиції одна цікавіша за іншу. Або підвищити пенсійний вік до 72 років (це середня тривалість життя в Україні), або взагалі скасувати пенсії як такі – нехай діти годують непрацездатних батьків. Вже йдеться про ліквідацію Пенсійного фонду і переведення всіх громадян України на нову – накопичувальну – пенсійну систему. А як бути в такому випадку з нинішніми пенсіонерами?

 

 Влада все частіше говорить про “економію бюджетних грошей”. Але не за рахунок зменшення видатків на утримання величезного державного апарату або скорочення зарплат вищого чиновництва, які сягають сотень тисяч і навіть мільйонів гривень на місяць. З метою економії коштів влада збирається закрити тисячі невеликих шкіл, а до 1 вересня звільнити понад 70 тисяч вчителів. Почалася ліквідація медичних закладів, вже зачиняються туберкульозні та психо-неврологічні диспансери. А попереду – закриття багатьох лікарень, звільнення з роботи великої кількості медичних працівників. 

 

В Україні наразі знищено систему санітарно-епідеміологічної служби, свого часу вона була однією з найкращих в світі. Поява коронавірусу в Китаї та його розповсюдження світом поставило питання про готовність нашої країни до боротьби з небезпечною інфекцією. А епопея з евакуйованими з китайського Уханю та низки інших країн громадянами України до санаторію Національної гвардії в Нових Санджарах показала, що не готові ні влада, ні громадськість.

 

У той же час, глава уряду в парламенті звітував про “успіхі” влади у різних царинах життя. Правда, представники опозиції заявили, що 80 % його переможних реляцій – це заслуга попередньої влади, які прем’єр приписав собі. Натомість нині ситуація в економіці країни викликає тривогу. В опозиції вважають, що станом на 20 лютого надходження до бюджету становили всього 35,2 % від плану. Уряд спробував знайти кошти за рахунок того, що почав забирати до 90 % відрахувань від прибутку державних підприємств. Цим ставить їх на межу розорення і банкрутства. Іншими словами – какістократія в дії.

 

Клоунаді місце в цирку, але не при владі. Там над клоунами глядачі із задоволенням сміються. А в нашому далеко не веселому житті частіше від клоунів при владі доводиться плакати, ніж сміятися над ними. За спиною цих невігласів і паяців ще й ховаються сили вчорашнього дня, які ведуть справу до відродження “совка” і здачі нашої держави на милість російського імперіалізму. Тут вже геть не до сміху. Все більше українців починає розуміти, кого вони насправді обрали. А як вибратися із нинішнього стану з найменшими втратами – це вже головне питання. Є запит суспільства на появу справді нової політичної сили, і хочеться вірити, що цей запит буде задоволений. Клоуни повернуться до свого цирку, а країну очолять фахівці, які знають і вміють  робити те, що повинні робити державні мужі.

 

Ігор Буркут, політолог

 

Новини Партнерів