ЧАС СПЛИВАЄ, А ПРОСУВАНЬ ВПЕРЕД НЕМАЄ

Днями виповнюються чергові роковини російської окупації Криму й всіх подій, що відбувались за нею. Сім років – строк великий, але повернути собі вкрадене московськими імперцями офіційний Київ не лише не зміг, а навіть не примусив Москву визнати себе стороною російсько-української війни. Про подальшу долю Криму Кремль не лише не бажає розмовляти, він навіть вимагає від інших держав визнати півострів “частиною Російської Федерації”. На щастя, майже ніхто, за винятком декількох маріонеткових держав, із цим не погодився. А міжнародні організації у черговий раз підтвердили: доки Росія не поверне Україні окупований Крим і окремі райони Донецької і Луганської областей, санкції з неї зняті не будуть. Росія не зможе увійти до переліку найвпливовіших держав світу, якщо продовжить порушувати міжнародне право.

 

Відносини РФ і Європейського Союзу загострилися до краю, фактично йдеться про їхнє розірвання. Глава російської дипломатії Лавров прямо заявив про можливість такого розриву, і пригрозив, що тоді роль Німеччини і Франції в європейських справах значно зменшиться.  Втім самі європейці мають іншу точку зору. Слід підкреслити, що ЄС нині переживає складні часи, і все більше європейських політиків прямо пов’язують такий стан з дією російської пропаганди, яка спрямована на розкол Європейського Союзу. А журналісти прямо говорять, що Москва вже розв’язала “гібридну війну” проти Європи. 

 

Особливу тривогу у світі викликає активізація російських військовиків на кордонах з країнами НАТО. У Калінінградській області РФ з’являються нові військові частини, російські військові літаки порушують повітряний простір Норвегії й деяких інших країн НАТО. А в окупованому Криму росіяни терміново збудували злітно-посадкову смугу, здатну приймати стратегічні бомбардувальники Ту-160М. Саме ті, які несуть ядерну зброю. Частину з них свого часу Україна віддала Росії – в радянські часи вони стояли на аеродромі під Полтавою. Поява стратегічної авіації з ядерною зброєю у Криму – симптом дуже тривожний. Це означає, що створюється реальна небезпека російського удару по південному флангу Північноатлантичного союзу. Реакція з боку НАТО не забарилася. Його глава Столтенберг сказав, що альянс готовий до конфронтації з Росією, хоча й надає перевагу нормальним з нею відносинам. Але чи можна мати такі відносини з ненормальними політиками на кшталт Путіна?

 

Щоб не сталося якихось неприємних несподіванок, розвідувальні безпілотники Північноатлантичного союзу патрулюватимуть північні, південні і західні кордони Росії. Україна запропонувала для авіації НАТО свій повітряний простір, щоб вона мала можливість відслідковувати те, що відбувається на російській території. Нам дуже потрібна підтримка з боку найсильнішого військового альянсу сучасного світу, адже все більше бачимо ознак підготовки Росії до розширення бойових дій на Донбасі. Фахівці вважають, що це станеться вже весною. Путін завжди намагається зовнішньополітичними авантюрами відволікати населення своєї країни від невирішених внутрішніх проблем. А вони з кожним місяцем все гостріші. Невдоволення політикою влади зростає швидко, масові демонстрації протесту охоплюють регіон за регіоном. Ми вже бачимо написи, які з’явилися на приватних автомобілях в Іркутську: “Нельзя воевать с Украиной!”. Нарешті, починає доходити це до громадян РФ.

 

Москва дуже стривожена закриттям телеканалів Медведчука в Україні. Матеріали соціологічних опитувань показують, що рейтинг проросійських сил в Україні почав знижуватися, і це неминучий результат такого закриття. Те, що не вдалося у 2014 році зробити танками і артилерією, агресор намагався пізніше досягти власною пропагандою. У деяких регіонах – досить успішно. Але втративши джерело ідейної отрути, спробує вдатися до звичних силових методів. Відмовлятися від своєї головної мети – ліквідації України як незалежної держави, Москва не збирається. Одночасно Путін йде на загострення відносин з країнами Заходу, а для нас це означає, що ці країни є для Києва природним союзником. Шкода лише, що при владі у нас не політик-міжнародник, а “актор оригінального жанру”. Якщо профукає і цей сприятливий шанс, то можемо опинитися один на один з ворогом жорстоким, хитрим і підступним. І ситуація 2014 року може повторитися, чого необхідно обов’язково уникнути.

 

Ігор Буркут, політолог

 

 

Новини Партнерів

Залишити відповідь