Росія стягує війська до українського кордону, намагаючись викликати паніку у нашому суспільстві. Погрожуючи “великою війною”, вона намагається здобути переваги у переговорному процесі по Донбасу. Тиск чиниться не лише на Україну, але і на західні країни: Москва знає, що там війни бояться, тому своїми погрозами намагається примусити західні держави натиснути на Київ, щоб він пішов на поступки. Але на Заході вже зрозуміли реальну загрозу, яку являє собою путінська Росія для всього світу. Відтак і реакція там не обмежується висловленням “стурбованості”. Російських дипломатів-шпигунів висилають додому, а проти РФ вводяться нові санкції. Набагато жорстокіші, ніж попередні.
Але путінські погрози декого налякали по-справжньому. Йдеться насамперед про окуповані райони Донецької і Луганської областей. Їхнє населення відчуло небезпеку відновлення масштабних бойових дій й намагається якомога скоріше покинути територію, яка може перетворитися на поле бою. Втім, виїхати звідти вдається далеко не всім. В ОРДЛО оголошено мобілізацію до так званої “народної міліції”. Впродовж всіх років з 2014 р. туди брали лише добровольців і місцеві звикли, що воювати повинні ті, хто приїхав з Росії або захотів тут “погратися у війну”. А мобілізація – річ серйозна, за ухилення від призову встановлена сувора відповідальність. І людям призовного віку заборонений виїзд з ОРДЛО.
У багатьох мобілізованих виникає питання: за що воювати? “Щасливе життя” під російською окупацією вони вже скуштували, захищати своє нинішнє жалюгідне становище навряд чи бажають ті, хто зараз живе гірше, ніж жив до 2014 р. Пропаганда намагається згуртувати їх навколо міфу про “протистояння бандерівській загрозі”, але це вже не працює так, як раніше. Доводиться вигадувати щось на зразок “розіп’ятого хлопчика”.То звинуватили українців у загибелі дитини, яка підірвалася на вибуховому пристрої, що приніс додому її дідусь. То заявили, що українська артилерія нібито “обстріляла монастир”: на кладовищі біля монастиря щось пару разів вибухнуло, але ніхто і ніщо не постраждали… І що там бахнуло, не відомо.
Брехуни-пропагандисти останніми днями звинувачують українців у “підготовці терористичних актів в Криму” – готують своє населення до розгортання серії арештів всіх, кого вважають не лояльними до нинішньої російської влади. Знову, як у сталінські часи, укорінюють міф про “обложену фортецю” – мовляв, оточена Росія з усіх боків ворогами. Але і в самій Росії назріває невдоволення такою політикою Є дані, що серед військовослужбовців ідея “удару по Україні” не зустрічає того схвалення, яке хотіла би побачити кремлівська верхівка. Тверезо мислячі офіцери стурбовані станом дисципліни у російських військових частинах. Навіть висловлюють думку про те, що війська необхідно відвести від українського кордону до 2 травня – адже на Пасху солдати самогонку знайдуть, а у них в руках зброя і боєприпаси. Можуть накоїти великого лиха.
Складається враження, що своєю безумною політикою Путін остаточно заганяє Росію в глухий кут, виходу з якого немає. Про неминучий розпад цієї держави починають говорити навіть ті аналітики, які раніше намагалися уникати подібних прогнозів. Кремль лякає весь світ тому, що наляканий самий, і причин для переляку у нього більш ніж достатньо. А відповідь на путінські погрози – це підтягування військ НАТО до російських кордонів і введення нових санкцій проти Росії.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
