У Чернівцях безслідно зникає колекція старожитностей Івана Снігура (продовження)

(Продовження. Поч. у ч. 25)

Зараз дуже важко відновити у пам’яті всі ті безцінні екземпляри, які роками збирав Іван Назарович Снігур. Він і сам не міг всього того запам’ятати. Інвентаризацію не було кому проводити. Тай ті, хто міг би це зробити, не спішили. Бо вони чекали смерті Снігура. Аби після неї розграбувати все, що там було.

Була у Снігура карета часів Франца-Йосипа. Вона зберігалася в одному із підвалів-майстерень.

  • Якби влада виділила хоч якесь місце під музей, то на цій кареті на подвір’ї музею можна б було й малечу катати, – говорив мені Іван Назарович.

Якось він приглядів будинок для музею недалеко від свого  помешкання. Це було на початку 90-х років минулого століття. Там був прекрасний двір, кімнати. Коли Снігур озвучив ідею та назвав адресу, відразу почалися нападки на Майстра. Першими атакували його комуністи. Вони ще з часів Брежнєва залишалися у Чернівцях, керували міською радою, мали свої фракції у міськраді та облраді. Особливо тоді старався негідної пам’яті такий собі Виноградов. Він особисто збирав підписи якихось батьків, котрим саме у тому будинку захотілося мати дитячий садочок. Вибрана була цинічна і підла причина. Бо хто проти дітей може піти?!

Таким чином комуністи змогли «поховати» ідею Снігура про створення  музею. Влада в особі Миколи Трохимовича Федорука тільки руками розводила. Мовляв, не можемо проти громади йти. І тим паче проти дітей. Дитсадочок важливіший за музей.

 Такі були аргументи.

Згодом спробували там набирати групи дітей. довго це не вдавалося. Але й музею не було.

Згодом я приводив до Снігура кожного призначеного голову ОДА. Іван Назарович показував їм дещо. Розповідав про ідею створення музею та квартири-музею. Губернатори вислуховували, трохи щось роздивлялися, тиснули руку Снігурові, обіцяли подумати, знайти приміщення, вирішити проблему… і залишали за собою тільки тепле слово.

Івану Назаровичу це все остогидло. І він попросив мене більше нікого до нього не водити.

  • Вони геть нездалі, – говорив Майстер. – Тому й нічого не зможуть і не зуміють зробити. Вони не тямлять нічого у тому, що бачать.

Як з’ясувалося згодом, не всі вони «не тямили нічого». Був один, який не тільки  розумівся на тому, що має Снігур. А й кинув око на кілька картин. Це – Михайло Папієв.

Я його до Снігура не водив. Він сам якось зумів знайти туди дорогу і достукатися до Майстра.

  • Коли він прийшов, то я зрозумів, що цей трохи знається на тому, що у мене було, – згадував Іван Назарович. – Папієв відразу помітив особливо цінні картини на стіні. А коли побачив дві картини роботи Артура Кольніка, почав випрошувати їх у мене. Пропонував грубі гроші. Але у мене був принцип: нічого цінного з колекції не продавати. Все це я ще сподівався передати місту. Коли Папієв вже відкрито наполягав, аби віддав йому один портрет, написаний Кольніком, то ледь його тоді не випровадив за двері.

Забігаючи наперед, скажу, що у колекції уже нема жодної картини Кольніка. Кажуть, що одна картина цього художника є у Художньому музеї Чернівців. Спеціалісти нею тішаться і оберігають. Мабуть, вони не відали, що принаймні дві картини були у колекції Івана Снігура. Тепер уже їх нема.

Після відвідин Папієва Снігур вирішив відкликати свій заповіт, де заповідав після смерті всю колекцію Чернівцям.

Одного разу Іван Назарович запросив мене до себе. Ми довго сиділи за столом. Пані Оля (дружина Снігура) ставила на стіл дуже смачні страви. Вона вміла готувати. Снігу був бадьорим. Тож нічого не віщувало біди. Тим паче, що місцева влада тоді вже старалася зі всіх сил сподобатися Майстрові. Навіть зробили його «Почесним громадянином Чернівців». Напевне, йому вже цього не потрібно було.

Сиділи ми до пізнього вечора. Снігур сказав, що вже нічого ні від кого він не чекає. Востаннє змалював інтер’єр квартири-музею міщанина кінця ХІХ ст. І прорік:

  • А нехай їх всіх шляк трафить! Ніц не буде з цього. Я забираю заповіт від міста.

За цими словами він передав мені папку з паперами.

  • Коли мене не стане, то ти це опублікуй тоді, як прийде час, – сказав Іван Назарович.

Далі буде

Початок

Новини Партнерів