Спекотне літо нерідко супроводжується лісовими пожежами. У ці дні горять ліси в Греції та на італійському острові Сицилія. З 28 червня палають лісові масиви Туреччини. Сорокаградусна спека, відсутність дощів та сильний вітер сприяють розповсюдженню вогняної стихії, яка спричиняє великі збитки. Згорають не лише дерева, але й будинки в населених пунктах, розташованих поблизу палаючих лісів. Гинуть люди, є чимало постраждалих від опіків, що потребують негайної шпиталізації. Справжнє лихо спіткало декілька країн, але найбільше постраждала Туреччина. На третє серпня відомо про вісім загиблих і понад шість сотень постраждалих, які потребують медичної допомоги.
Пожежі в Туреччині відрізняються від стихійного лиха в сусідніх країнах тим, що почалися вони одночасно в різних місцях на півдні держави, неподалік від туристичних центрів. Турки вже мають сумний досвід подібних пожеж, які спалахують час від часу, починаючи з 90-х років. Відповідальність за підпали брали на себе члени терористичної організації «Діти вогню», пов’язаної із забороненою в Туреччині Робітничою партією Курдистану (РПК).
Курди проживають у різних державах регіону, і власної державності не мають. За її створення вони ведуть боротьбу останнє століття, але зустрічають шалений опір – насамперед, з боку Туреччини. Впродовж довгого часу турки навіть не визнавали курдів окремою нацією, заперечуючи їхнє право на самовизначення. Натомість Совєтський Союз використовував курдське питання у власних інтересах, надаючи всебічну підтримку курдським організаціям, у тому числі совєтські спеціалісти озброювали та готували для них бойовиків. За радянської підтримки у 1978 році була створена за комуністичними зразками Робітнича партія Курдистану, яка використовувала терористичні методи боротьби, через що була заборонена у ряді держав.
Після розпаду СССР у цієї партії виникли складні проблеми з новою російською владою, проте згодом вони почали вирішуватися. За період президентства Путіна Москва знову повернула собі повний контроль над РПК. Тісні зв’язки між курдськими організаціями та їхніми московськими кураторами наштовхують аналітиків н а те, щоб шукати «російський слід» у нинішніх пожежах в Туреччині. Адже не лише курди, але і росіяни зацікавлені у максимальному послабленні влади турецького президента Ердогана.
Туреччина відчутно посилює свій вплив на Кавказі і в Центральній Азії, а Росія вважає ці регіони зоною власних інтересів. Путін бореться за відновлення Російської імперії, в тому числі і в кордонах СССР, і конкуренти йому не потрібні. Ердоган же мріє контролювати ті території, які колись входили до складу Османської імперії. Конфлікт інтересів тут неминучий, і він навіть переходить у силові форми. Так, Азербайджан за допомогою Туреччини переміг у війні з Вірменією (союзницею Росії) за Нагірний Карабах.
Туреччина намагається згуртувати навколо себе всі країни, де проживають тюркомовні народи. Тюркські мови досить близькі одна до одної, що допомагає зближенню цих народів. За допомогою Туреччини нині одна за одною тюркомовні країни відмовляються від кирилиці радянських часів, переходячи на латиницю турецького зразка. Ісламські народи довгий час використовували арабське письмо, досить складне і не зовсім пристосоване для передачі звуків тюркських мов. Після розпаду Османської імперії у Турецькій республіці відмовилися від арабського письма, замінивши його латиницею з введенням у неї літер для означення тих звуків, які притаманні турецькій мові.
Подібний варіант латиниці спочатку застосували і в Совєтському Союзі для казахської, киргизької, туркменської, узбецької та інших тюркських мов народів СССР. Проте у 30-х роках його замінили кирилицею для «зближення» цих мов з російською. Натомість отримали проблему: батьки писали латиницею, яку не могли прочитати їхні діти, а кириличне письмо дітей виявилося незрозумілим для батьків. А товаришу Сталіну начхати було на такі «дрібниці» – мовляв, хай всі переходять на російську мову, тоді й проблема зникне!
Нині від кирилиці відмовляються один за одним всі тюркомовні народи Центральної Азії. Вони кажуть: нащо нам російські букви щ, ф, ю, ъ, коли в наших мовах немає звуків, якими вони позначаються? Тож вже з 1-го серпня 2021 р. латиницю офіційно введено в Узбекистані. А в Казахстані її запроваджують поступово, щоб не шокувати суспільство і не мати тих проблем, що виникали наприкінці 30-х рр. минулого століття.
Турецький вплив на постсовєтському просторі швидко посилюється. Турки мають, що запропонувати народам, спорідненим з ними мовно і культурно. І не лише в гуманітарній сфері – економічно Туреччина також приваблива. Вона здатна допомогли у модернізації центральноазіатських країн, якої ті потребують. Також у військовій сфері турки виглядають значно краще своїх російських конкурентів. Відтак, їм є що запропонувати іншим народам.
А що може запропонувати Росія? «Русскій мір» і «духовні скрепи» з патріархом Кирилом? А своїми газом і нафтою вони там не можуть когось спокусити – Туркменістан має надлишки цих продуктів і знаходиться поруч. Москва завжди себе нав’язувала силою, але Туреччина довела їй і в Сирії, і на Кавказі, що її армія сильніша за сучасну російську. Турки мають сучасну зброю, а росіяни намагаються воювати застарілою технікою. Якщо не вдається досягти успіху у відкритому бою, вони вдаються до чекістських спецоперацій.
Не виключено, що саме таку операцію чужими руками вони проводять зараз на турецькій території. Турки самі розберуться, хто і з якою метою підпалював їхні ліси, завдаючи відчутної шкоди і турецькій державі, і рядовим громадянам. Українці минулого року також потерпали від подібних пожеж, проте головних підпалювачів так і не знайшли. Хіба що декілька придурків, що палили суху траву. Будемо надіятися, що турецькі правоохоронці не настільки корумповані, щоб не знайти винних. А коли знайдуть, тоді всі дізнаємося, чому палала Туреччина влітку 2021 року.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
