Історія про єврея,  засудженого за поширення в Чернівцях газети «Час» у 1940 році

Лазар Готліб, фото із кримінальної справи..

Навіть після закриття газети «Час» окупанти її боялися. А за зберігання старих номерів можна було потрапити до Сибіру. Що й сталося з чернівецьким євреєм Лазаром Готлібом.

На початку жовтня котрийсь із вже численних на той час агентів НКВД купив в буфеті продуктів, які йому загорнули в стару газету. Пильний агент звернув увагу на газету – а це була газета «Час»!, зауважив, що вона антирадянська та доповів «куди треба». НКГБ швидко опитало продавчиню  із буфету та встановила, хто її приніс.

Ним виявився Готфрід Лазар Ісакович, єврей, 1887 року народження, сам із Косова, проживав в Чернівцях та раніше працював бухгалтером, а згодом став безробітним та шукав будь-якого заробітку задля шматка хліба.

 

9 жовтня 1940 року його одразу ж і затримали. Він не заперечував, що це саме він приніс газету до буфету, та пояснив, що приніс газету для загортання у неї продуктів. Сам він старі номери газети «Час» закупив незабаром після приходу Червоної Армії у двірника редакції газети «Час». Також пояснив, що ці газети поширював по буфетам за гроші, оскільки був безробітним і не мав коштів до існування. Саму газету він навіть не проглядав, оскільки не вмів читати українською.

На базі цих свідчень його і затримали. Причиною арешту зазначено: «поширював антирадянську літературу, спрямовану на компрометацію заходів, які проводить партія і уряд, і наклепами на вождя народу – шляхом продажу газет по ресторанам і буфетам».

 

Постанова про порушення кримінальної справи на Лазара Готліба

Під час обшуку у нього вдома, за адресою вул.Бронковяну, буд. №7, кв. №5. виявлено і вилучено 500 екземплярів газети «Час», номери за 1935, 1937 та 1938 роки.

Впродовж слідства слідчі постійно задавали два питання: «Чи знали ви, що газета «Час» антирадянська контрреволюційна газета»? та «За чиїм завданням ви поширювали антирадянську газету «Час»? На обидва питання Готліб відповідав негативно.

Так само не визнав себе винним і в пред’явленому 19 листопада 1940 року обвинуваченні: «в пред’явленому мені обвинуваченні в тому, що я поширював антирадянську літературу, направлені на компрометацію заходів, які проводяться партією і урядом і наклепом на вождя народів винним себе не визнаю».

 

 Знайшли і двірника Німачук Михайло Григоровича, який засвідчив, що через 2-3 дні після приходу Червоної Армії до нього прийшов Лазар Готфрід та хотів купити газети, і він йому продав 25 кілограмів.

Допитали також власницю «приватного буфету холодних закусок», де власне і виявили газету,  Базілію Білоус. Вона  засвідчила, що газети «Час» їй щотижня приносив один єврей, за них вона платила гроші, а купувала вона їх для загортання продуктів покупцям.  Сама газети теж не читала, бо не вміла читати українською.  

В грудні 1940 року було підготовлено обвинувальний висновок, проте справу визнали недостатньо розслідуваною. Зокрема, намагалися більше дізнатись про роль двірника Німачука Михайла, зокрема навіщо він переховував «антирадянську літературу» та для чого віддав газети Готфріду. Справу повернули для додаткового слідства. 

Вже на більш прискіпливому слідстві Готфрід розповів про поширення газети більш детально. Він засвідчив, що перед приходом Червоної Армії на Буковину він опинився без роботи та не мав чим годувати сім’ю. На початку червня він зустрів свого знайомого адміністратора редакції газети «Час» та пожалівся йому, що не має роботи, питаючи про можливий заробіток. Той сказав йому, що якщо він хоче заробити трохи грошей, то у них в редакції є на складі старі газети за 1935-36 роки, які він може продати комусь із торговців для упаковки. «При цьому він сказав, щоб я йшов до двірника на Страду Петрович, де була редакція газети «Час» та звернувся з цього питання до двірника. Я його імені не знав, але на слідстві мені сказали, що його звуть Німачук Михайло. Він проживав в домі редакції. Я звернувся до нього, і він з підвалу редакції виніс пачку старих газет і мені продав. А потім я ці газети продав власниці приватного буфету для упаковки товарів, які вона продавала. Я кілька разів купував у двірника газети і перепродував їх одній і тій самій особі».

Так само прийшов він за газетами і через 2-3 дні після приходу Червоної армії в Чернівці  28 червня 1940 року. Взяв у нього газет, і знову продав їх буфетчці.

«Після цього я більше в редакцію не ходив до жовтня 1940 року 8 жовтня я був на вулиці Бранковьяну, мене побачила буфетчиця і знову попросила щоб я дістав їй паперу, на що я їй сказав, що якщо дістану то принесу. Після цього я пішов до двірника і запитав його, чи має він ще папір, він виніс з підвалу пачку старих газет і два мені, які я і відніс до буфетчиці.

Я ніякої цілі не переслідував, окрім як отримати трохи грошей на проживання, поки я не мав роботи. Про те що цю газету продавати не можна я не знав і мені двірник не говорив. Я без всякої обережності брав у нього газету і продавав в буфет».

Після більш прискіпливого слідства обвинувачення власне не змінилося. За висновками НКГБ, Готфрід під виглядом продажу газет займався поширенням контрреволюційної націоналістичної газети «Час», поширюючи її по ресторанам і буфетам міста Чернівці.

Обвинувальний висновок у справі Лазара Готфріда, затверджений 3 червня 1941 року

Остаточно обвинувальний висновок затверджено лише на початку червня 1941 року. Станом на цей час він просидів в тюрмі вже 8 місяців.

До початку війни суду над ним так і не було. Ймовірно, його в перші дні війни було вивезено вглиб СРСР. Остаточно резолюцію про винесення справи на розгляд Особливої наради підписано наприкінці листопада 1941 року. 11 грудня Лазару Готфріду оголосили вирок – 5 років ув’язнення, яке він відбував на Уралі в «Севураллаге».

Про подальшу дою Лазара Готфріда інформації, на жаль, немає… А газета «Час» відновилася 23 серпня 1990 року, і знову як антирадянська та  націоналістична.

Вилучені у Лазара Готфріда номери газети «Час» із позначеними антирадянськими матеріалами.

Новини Партнерів

Залишити відповідь