Путінська Росія все голосніше погрожує нанести нищівний удар по Україні. Її агресивна риторика викликає тривогу не лише в Києві, але і у столицях європейських держав, і у Вашингтоні. Захід намагається з’ясувати справжні плани Кремля, тому президент США обговорив телефоном з Путіним ситуацію, що створена внаслідок концентрації російських військ на кордонах з Україною. Широка громадськість дізнається про реальний зміст цієї розмови лише згодом, а поки що ми бачимо, що хазяїн Кремля повторює той шлях, який до нього пройшов хазяїн Рейхсканцелярії.
У 1939 році Гітлер звинувачував поляків у “порушенні прав німецькомовних громадян Польщі” і висловлював претензії на ті польські землі, де проживало чимало етнічних німців. В ультимативній формі він вимагав від Варшави передати йому так званий “Польський коридор” – нешироку смугу, що розрізала територію Східної Пруссії, й забезпечувала Польщі вихід до Балтійського моря. А “історик-аматор” Путін нещодавно заявив, що поляки повинні були віддати Німеччині цей “коридор”, тоді, мовляв, і вдалося б уникнути Другої світової війни.
Така заява виявилася не випадковою. Хоча і не відкрито, але Москва починає претендувати не лише на українські землі, але і на деякі інші. Зокрема, йдеться про так званий “Сувалкський коридор”. Він названий за іменем польського міста Сувалки, розташованого між білоруським Гродно і російським Калінінградом. Смуга польської території довжиною близько 100 км і шириною кілометрів в 60 підходить до кордону з Литвою. Цим “коридором” країни Балтії поєднані з НАТО суходолом. Якщо перерізати “Сувалкський коридор”, то отримати допомогу від союзників Литва, Латвія і Естонія зможуть лише морем.
Плануючи удар по Україні, Москва зацікавлена у тому, щоби НАТО не надало українцям дієвої допомоги. А захоплення “коридору” росіянами примусить Північноатлантичний альянс відволіктися від українських проблем і переключитися на протистояння загрозі з іншого напрямку. Втім, вдарити по польській території без видимої причини Москва не може – пряма агресія проти країни НАТО спричинить таку відповідь, яку росіяни витримати не зможуть. Тому їм необхідний привід, щоб агресію замаскувати. Їхній вчитель – Адольф Гітлер – у 1939 році переодягнув своїх мордоворотів у польську військову форму і вони здійснили напад на німецьку радіостанцію в місті Гляйвіц (нинішні польські Глівіце). Так було отримано привід для початку бойових дій проти Польщі.
Нинішні учні фюрера вирішили бути хитрішими за свого вчителя. За московські гроші на білоруську територію перекидаються значні групи “біженців” з мусульманських країн, які намагаються прорватися на територію Польщі і Литви. Нині вони коцентруються в районі Гродно, поблизу Сувалкського коридору. Якщо ця велика маса разом кинеться на прорив кордону, зупинити її гуманними методами не вдасться. А в разі застосування сили поляками і литовцями на територію “коридору” вторгнуться російські війська під приводом “захисту нещасних біженців від звірств польської вояччини”.
На території Калінінградської області вже сформовані нові військові частини, які підтягнуті до кордону. А під час російсько-білоруських військових навчань біля Гродно було висаджено російський повітряний десант. Хоча навчання формально вже закінчилися, десантники так і залишилися біля польського кордону. Хтось з російських військових оглядачів проговорився, пообіцявши “захопити Сувалкський коридор менш, ніж за дві години”. Під час першої Чеченської війни тодішній міністр оборони РФ “Паша-мерседес” хвалився, що захопить Грозний силами одного десантного полку за лічені години. А в результаті знадобилися дві війни і величезні жертви з двох боків… Недарма самі росіяни здавна казали про таких хвальків: “Нє хвалісь, на рать ідучі, а хвалісь, ідучі с раті!”
Гітлер у вересні 1939-го швидко захопив Польський коридор. Радості у німців тоді було стільки, скільки у росіян після захоплення Криму в 2014 році. А у травні 1945-го обгорілі рештки фюрера витягли з ями біля Рейхканцелярії і зібрали всіх можливих експертів, щоб визначити – гітлерівські це кістки, чи ні. Цікаво: біля путінського бункера яму вже викопали, чи вирішили зробити це трохи пізніше? Якщо учень встав на шлях свого вчителя, то мусить пройти його до самого кінця. А яким буде кінець, здогадатися неважко.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
