ПУТІН НАХАБНІЄ ВІД БЕЗКАРНОСТІ

Російські десантники висадились в Казахстані й взяли під свій контроль “стратегічні об’єкти” на території цієї суверенної держави. Насамперед вони взялися охороняти космодром Байконур, яким дотепер активно користується Москва. Разом з росіянами на запрошення президента Казахстана Токаєва на територію Казахстану увійшли війська ще декількох держав – членів Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ).

 

Цю організацію Москва створювала на противагу НАТО, і крім РФ до її складу увійшли Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикістан. А Україну втягнути туди не вдалося, незважаючи на всі спроби Кремля і його шалений тиск. Створюючи ОДКБ, її ініціатори підкреслювали “оборонний характер” організації. У договорі про колективну безпеку підкреслюється, що збройні сили його членів використовуватимуться лише для того, щоб відбивати агресію інших держав, котрі нападатимуть на держави – члени договору. Проте нині ніякого нападу інших держав на Казахстан не відбувається, лише в самій країні піднявся рух протесту проти погіршення умов життя рядових громадян і втоми суспільства від тридцятирічного правління диктатора Назарбаєва та його клану. Значить, всупереч статуту ОДКБ війська іноземних держав перекинуто в країну на допомогу правлячому режиму, який придушує протест власних громадян…

 

Росіяни відправили до Казахстану декілька тисяч своїх солдатів, що вже мають досвід захоплення Криму і бойових дій на Донбасі. Якщо чимало казахстанських правоохоронців і військовослужбовців строкової служби відмовляється стріляти  в своїх мирних співгромадян, то у російських “миротворців” жодних стримуючих факторів немає. Замість цього у них вже є досвід “мачіть хахлов”, здобутий на українській землі, і за наказом командування вони використають його на землі казахській.

 

Разом і росіянами на допомогу прогнилому режиму Назарбаєва-Токаєва прибули білоруси, вірмени, киргизи – але їхні підрозділи значно менші за чисельністю, ніж російські. Втім, Москва має великий досвід використання подібних союзників для виконання найбрудніших справ, щоб себе не дуже заплямувати кров’ю невинних, натомість зіграти фальшиву роль “справжніх миротворців”, які “захищають мирне населення”. Правда, киргизьке командування попередило, що його солдати будуть лише охороняти стратегічні об’єкти, а у каральних акціях участі не братимуть. Але Лукашенко нічого подібного не заявляв, тим більше, що його мордовороти вже продемонстрували у себе в Білорусі, як вміють розправлятися з мирними людьми. 

 

Поява військ ОДКБ відбувалася на фоні припинення активної фази протестів. Поліцейські і співробітники держбезпеки в Казахстані проводять масові зачистки, арештовують тисячі учасників зіткнень на вулицях і площах казахстанських міст. Влада називає учасників подій “терористами” і стверджує, що криваві виступи були організовані “зарубіжними силами”, поки що не називаючи ті сили конкретно. Але неофіційно розповсюджують поголоски про “роль Талібану”, щоб привернути на свій бік симпатії світової громадськості. А у проросійському середовищі подейкують про те, що виступи невдоволених стимулювали “прибічники Заходу”. 

 

Виступи придушено. Хто виграв від того, що відбулося у перші дні Нового року в Казахстані? Тактичну перемогу отримав, безумовно, “лідер російської нації” Путін. Він легально ввів свої війська на територію країни, яку Москва давно намагається затягнути в свої лабети, і де вона має свою “п’яту колону”. До неї у Кремлі зараховують всіх мешканців Казахстану російського походження, а до таких належить кожен п’ятий громадянин цієї держави. Проте далеко не всі вони є прибічниками імперської політики Кремля, тим більше, що частина з них розуміє: тактична перемога Путіна у перспективі перетвориться на його стратегічну поразку. Якби цей фантазер на історичні теми насправді знав історію, то зробив би висновки з політики Гітлера щодо етнічних німців – громадян окупованих європейських країн. Його опора на “фольксдойчів” призвела до трагічної долі мільйонів етнічних німців, викинутих на історичну Батьківщину після програної гітлерівцями війни. А в наші дні чимало етнічних росіян відчуло, що їм вже час терміново тікати з країн Центральної Азії, тому що нормального життя після путінської авантюри у них там точно не буде…

 

А Путін спішить реалізувати свою мрію про відродження імперії, і з боку Заходу не отримує відчутної протидії. Коли Росія у 2008 рок відторгла від Грузії Абхазію і Південну Осетію, світове співтовариство не поспішило на допомогу Грузії. Не прийшли “західні друзі” допомагати всіма силами і нам. Лише завдяки опору простих українців у 2013-2014 рр. Путіну не вдалося проковтнути Україну, довелося обмежитися лише двома шматками. Тоді Захід відреагував економічними санкціями, які не дуже налякали Кремль. Побачивши таку беззубу реакцію, Путін провернув у 2021 р. спецоперацію, внаслідок якої міцно прив’язав лукашенківську Білорусь до себе. А Захід лише обмежився економічними санкціями й невизнаннями фальсифікованих офіційним Мінськом президентських виборів. Хоча Лукашенко в очах “цивілізованого світу” є узурпатором президентської посади, він на це особливої уваги не звертає. А його провокації на кордонах з країнами ЄС викликають лише “глибоке занепокоєння” у безхребетних західних лідерів.

 

Проковтнув Захід і те, що нині відбувається у Казахстані. А це означає, що наступний удар російський неоімперіалізм завдасть по Україні. Йому допоможуть зрадники, яких вже багато розвелося на різних щаблях влади. Досвід Криму показав,що масовий перехід представників влади і силовиків на бік противника паралізує ефективний опір. Хочеться вірити, що в Україні зроблені висновки з того, що відбулося в 2013-2014 рр., і старі помилки не повторюватимуться. А Захід обіцяє в разі удару росіян по Україні ввести проти РФ “суворі санкції”. Американці кажуть, що навіть такі, які вводилися проти Куби після приходу там до влади режиму Фіделя Кастро. Нагадаємо, що діють ці санкції з 1959 року, і Куба собі спокійненько продовжує існувати…

 

Значить, розраховувати нам потрібно лише на себе. Найбільше, що ми можемо отримати від західних союзників – це сучасну зброю, яка допоможе зупинити наступ противника. Ідеальним був би аналог ленд-лізу, який дуже виручив Червону армію в роки Другої світової війни. А захищати свій дім і свої родини доведеться самим українцям, і до цього потрібно бути готовими.

Нахаба мусить бути покараний.

 

Ігор Буркут, політолог.

 

Новини Партнерів

Залишити відповідь