Значна нестача кадрів та загострення структурного безробіття. Саме такий «діагноз» ставлять спеціалісти сучасному ринку праці України. RFI Українською дізнавалася, що робить зараз держава для того, щоб врегулювати ситуацію, і як слід діяти, щоб принаймні за 10–15 років стабілізувати ситуацію.
«Ми констатуємо той факт, що якщо до війни основною проблемою ринку праці України була недостатня кількість вакансій, то сьогодні відчувається дефіцит кадрів», — повідомив RFI Українською заступник директора Державного центру зайнятості Станіслав Павленко.
Через воєнні дії, міграцію населення, призов чоловіків і жінок на військову службу робочої сили в Україні стає чимраз менше. А загострення структурного безробіття провокує зміни в економіці країни.
Брак кадрів в Україні найбільший на сході, рівень знижується ближче до заходу. Президент Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак пояснив RFI Українською, що це відбувається через переміщення людей із небезпечних територій. Також є гострий дефіцит економічно активних працівників 35-45 років.
Європейська бізнес-асоціація в результаті опитування визнала, що 60% підприємств України стикається з проблемою дефіциту кадрів. А знову ж таки скажу, що у східній частині 75% підприємств має такий дефіцит,
— наводить невтішні дані пан Чумак.
Кого шукають роботодавці
Гостро відчувають брак кадрів зазвичай ті сфери, де є значна плинність кадрів, зокрема постійно потребують офіціантів, продавців, вантажників чи підсобних робітників. Пан Павленко пояснює, що найбільше вакансій подається за професіями, які є в багатьох галузях економіки. Йдеться про водіїв, бухгалтерів, юристів чи економістів.
На «Єдиному порталі вакансій», де розміщують пропозиції і Державна служба зайнятості, і сайти з пошуку роботи, на початок вересня можна було вибрати свою зі 240 тисяч вакансій. За статистикою ресурсу, найбільше роботодавці потребували таких співробітників:
- у сфері торгівлі та надання послуг — продавців (21 тисяча вакансій), кухарів (7 тис.), адміністраторів (7 тис.);
- серед кваліфікованих робітників — водіїв (12 тис.), слюсарів (6 тис.), комплектувальників (3 тис.);
- серед фахівців — бухгалтерів (7 тис.), інженерів (6 тис.), лікарів (4 тис.), учителів (3 тис.), фармацевтів (3 тис.);
- на некваліфіковані вакансії — вантажників (6 тис.), прибиральників (5 тис.), комірників (3 тис.).
У Державній службі зайнятості кажуть, що найбільше не вистачає кваліфікованих робітників за такими професіями, як «електромонтер, слюсар-сантехнік, токар, електрогазозварник, монтер колії, фрезерувальник, машиніст екскаватора, оператор верстатів».
Є значний дефіцит лікарів різної спеціалізації — сімейні, терапевти, педіатри.
«Слід зазначити, що через призов чоловіків на військову службу ускладнюється укомплектування робочих місць, де традиційно працювали чоловіки. Так, якщо до початку війни у структурі зареєстрованих у службі зайнятості безробітних жінки становили 55%, то сьогодні частка жінок зросла до 80%», — пояснюють у ДЦЗ.
Там же прогнозують, що після завершення війни ринок праці відреагує потребою у фахівцях будівельної галузі, транспорту та логістики.
Нові спеціальності
Повномасштабна війна РФ проти України вивела на український ринок праці низку нових професій — і вони стосуються сфери оборони. Там потребують інженерів та пілотів-операторів БпЛА, саперів, бойових медиків. В українських збройних силах також значно не вистачає фахівців із ремонту військової техніки.
«Для сил оборони, для забезпечення обороноздатності необхідні кваліфіковані спеціалісти в першу чергу у сферах, які пов’язані з обслуговуванням техніки і мають відповідний досвід, фах, професійний рівень. Тому в нас величезний дефіцит робітників сфери (у цивільному секторі. — Ред.), наприклад, обслуговування автотранспорту, ремонту. (…) Тому що такі люди дуже цінні для ремонту військової техніки і її обслуговування», — пояснює Олександр Чумак.
Потребує український ринок праці сьогодні спеціалістів, які допомагатимуть демобілізованим ветеранам війни. Шукають реабілітологів, фахівців центрів психологічної підтримки, соціально-трудової реабілітації тощо, — пояснюють у Державній службі зайнятості.
Потребують українські роботодавці у сфері альтернативної енергетики менеджерів проєктів зі встановлення сонячних електростанцій, фахівців із монтажу та обслуговування систем сонячної на вітрової енергії.
У сільському господарстві з’явилися вакансії для операторів агродронів, пілотів агро-БпЛА. Також усе більш популярними в роботодавців стають мікробіологи, біохіміки, біотехнологи,
— пояснює Станіслав Павленко.
Скільки заробляють в Україні
У Державній службі зайнятості кажуть, що середній розмір заробітної плати станом на початок вересня — 25 тисяч гривень. За даними порталу Work.ua, за рік цей показник зріс на 19%.
Спеціалісти там порахували дані 208 031 вакансії та дійшли висновку, що найбільше оплата праці зросла в маркувальника і дерматокосметолога — на 125 і 100 відсотків відповідно. Це дані на 26 вересня 2025 року.
Що робити з дефіцитом кадрів
Наслідком нестачі кадрів для компанії є зниження конкурентоздатності. А звідси — неможливість для бізнесу розвиватися, масштабуватися, виходити на нові ринки. Ситуацію потрібно вирішувати та комплексно застосовувати інструменти.
Мотивувати жінок
«У першу чергу це сприяння в працевлаштуванні жінок у традиційно чоловічих професіях. На жаль, там є свої обмеження, пов’язані з професіями, які потребують великих фізичних навантажень, де жінка не може повністю замінити чоловіка. Але за впровадженням автоматизації допоміжних механічних пристроїв це можливо. Треба жінок навчати і популяризувати ці професії», — пояснює пан Чумак. За його словами, це варто робити в тих сферах, де без створення додаткових умов жінки можуть замінити чоловіків.
У ДЦЗ кажуть, що в листопаді 2024 року запустили проєкт, за яким жінки можуть опанувати «чоловічі» професії. Замовляє навчання роботодавець. Популярні в жінок професії верстатниці деревообробних верстатів, трактористки, операторки котельні, водійки навантажувача, слюсарки-ремонтниці, електромонтерки.
Повертати пенсіонерів
Ще один інструмент — повертати на роботу старших людей, які вийшли на пенсію. Ці кадри мають і досвід, і високий професійний рівень. А якщо є бажання працювати далі, то це ідеальний варіант і для роботодавця, і для працівника.
Олександр Чумак каже, що знає про кілька успішних прикладів, коли до роботи в компанію повернулися колишні працівники, які були на пенсії. Вони цінують те, що мають можливість заробити додаткові кошти. Також роботодавці їм пропонують дещо легші умови праці, ніж молодшим співробітникам з огляду на особливості віку та стан здоров’я.
Можливості для підлітків та мігрантів
На роботу можуть вийти і підлітки. У 14-15 років нерідко шукають можливість заробітку. Але для цього потрібно внести зміни в трудове законодавство України.
Навряд Україні вдасться впоратися з кризою на ринку праці без людей із інших країн.
Аналітичні центри вказують, що на нас очікує дефіцит у чотири з половиною мільйони робочих рук. І вирішити швидко в період війни або навіть після завершення війни цю проблему буде неможливо. Тому тут треба запроваджувати інструменти інтеграції, у першу чергу мігрантів, у соціальний і культурний український простір. Тому що співпраця людей із дуже кардинально різними культурними, соціальними підходами підвищує ризик конфліктів,
— говорить Олександр Чумак.
На його думку, можливо, серед мігрантів будуть і росіяни. За словами президента Асоціації приватних роботодавців, вони можуть їхати в Україну, якщо у їхній країні «суттєво погіршиться економічний стан, почнеться розвал країни чи навіть громадянська війна».
«Такий ризик також треба передбачати», — коментує пан Чумак. Він припускає, що саме прихистити росіян Україну можуть просити міжнародні партнери, які їй зараз допомагають.
Якщо ж говорити про повернення українців з-за кордону, то державі потрібно змотивувати їх це зробити. Одного почуття патріотизму буде недостатньо. Президент Асоціації приватних роботодавців каже, що пропозиція України має бути дуже конкурентною серед інших країн, насамперед це стосується винагороди за роботу. Також Україна має думати, як інтегрувати своїх громадян назад. Бо держави, куди вони масово виїхали через війну, дуже зацікавлені в українцях.
Що робить держава
У Державній службі зайнятості кажуть, що в Україні діє низка програм для українців, які втратили роботу та шукають себе в нових професіях.
Основна програма — це професійне навчання зареєстрованих безробітних. За нею фахівців готують на замовлення роботодавця, для самозайнятості в закладах освіти різних форм власності або ж у центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (ЦПТО ДСЗ). Оплачує це Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Можуть вчити безробітного і на робочому місці. Загалом в Україні повноцінно працює вісім таких центрів освіти, де навчають 100 ліцензованим професіям і за 467 освітніми програмами.
Результати показують, що після навчання в ЦПТО ДСЗ рівень працевлаштування сягає майже 90%. Це говорить про ефективність такої системи перепідготовки. Упродовж січня–серпня 2025 року чисельність безробітних, які навчалися за сприяння Державної служби зайнятості, становила 38 тис. осіб, із них 25 тис. навчалися в ЦПТО ДСЗ,
— пояснює заступник директора ДЦЗ Станіслав Павленко.
Ваучер для шукача роботи
Ваучер на навчання, який дає право безоплатно підвищити кваліфікацію чи отримати нову професію, можуть отримати деякі категорії громадян, які офіційно не зареєстровані як безробітні. Діє ця програма і для людей віком 45+, із інвалідністю, ВПО, учасників бойових дій.
Ваучер можна отримати на опанування 156 професій і спеціальностей: від інформаційних технологій до медицини та енергетики. З січня до серпня 2025 року його видали 20 тис. людей.
«Найчастіше ваучер беруть для навчання за професіями “водій”, “кухар”, “соціальний робітник”, “тракторист”, “молодша медична сестра” та спеціальностями “медсестринство”, “психологія”, “освіта” (дошкільна, середня), “медицина”», — повідомляє пан Павленко.
Брали ваучер на навчання і жінки, які хотіли освоїти «чоловічі» професії. Наприклад, 109 шукачок роботи вчилися на трактористку-машиністку, 26 — на електрогазозварювальницю.
Вчить держава безоплатно і учасників бойових дій, і людей із інвалідністю внаслідок війни у закладах освіти Держслужби зайнятості. Саме навчання триває до шести місяців очно, дистанційно чи дуально.
Під час навчання слухач забезпечується місцем проживання, йому компенсуються витрати на проїзд. Для ветеранів із інвалідністю І групи ці умови поширюються також на людей, які їх супроводжують. Найбільш затребуваними в цьому проєкті є професії водія автотранспортних засобів різних категорій, електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, оператора котельні, тракториста, машиніста (кочегара) котельні; а також освітні програми: керування безпілотним літальним апаратом, підприємництво та бізнес-планування, соціально-психологічна допомога, ІТ-напрямок,
— пояснюють у ДЦЗ.
Там кажуть, що компенсують вартість навчання за всіма програмами, але сума має бути не вищою за десять прожиткових мінімумів для працездатних. Станом на вересень 2025 року це 30 280 грн. Але і в учня, і у роботодавця є можливість сплатити різницю вартості, якщо вона вища за цю суму.
Ситуація на ринку праці України дуже складна, і стабілізуватися вона може хіба що за 10-15 років. Це, як пояснює Олександр Чумак, можливе, якщо держава комплексно впроваджуватиме інструменти та заходи, які допоможуть роботодавцям.
peredplata
