Смерть наднових та кладовище їх залишків — що таке та яке значення має для вивчення космосу.
Як виглядає справжнє кладовище зірок у небі? Що таке залишки нових та в яких об’ємах вони існують? EMU та PEGASUS — який між ними зв’язок.
Вже не один десяток років вчені ламають голови над питанням куди потрапляють усі залишки від наднових зірок. Ця таємниця настільки запала до думок, що свої зусилля об’єднали навіть дві великі астрономічні дослідницькі програми. Ними є EMU (Evolutionary Map of the Universe) та PEGASUS. Поглибимося у це питання і ми.
Залишки наднових
Що ж вчені мають на увазі під залишками наднових? Якщо казати простою мовою, то це просто скупчення газу та пилу. Ця “хмара” поступово розширюється, як розширюється попит на приватний бонус у Віп казино. Вона є останньою фазою в житті зорі, коли вона вибухне як наднова. Втім, вчені виявили одну цікаву особливість. Знайдена їми за допомогою радіотелескопу кількість залишків наднових надто мала. Моделі наднових передбачають у 5 разів більші розміри залишків. Де знаходяться усі інші залишки? Саме для знаходження усіх інших були об’єднані до купи зусилля одразу 2 провідних австралійських радіотелескопів. До них відносяться обсерваторія Паркса та радіоінтерферометра ASKAP.
Отримані нові картинки дали вченим більш точні зображення. На них стали видні:
- купчасті хмари;
- тонкі ниточки.
Усі вони пов’язані з водневим газом. Цей газ заповнює простір між зірками. Завдяки отриманим фото дослідникам вдалося побачити де зберігаються залишки старих зірок та формуються нові. Новий фрагмент складає лише 1% всього чумацького шляху. На ньому вдалося виявити більше 20 нових можливих залишків. Попередньою цифрою, до проведення подвійного дослідження, було лише 7 залишків наднових зірок. Такі дані змогли отримати канадські науковці. Таким чином, здається що зовсім скоро їм все ж таки вдасться пояснити куди зникають рештки. Більші об’єми даних вдалося отримати завдяки об’єднанню зображень.
EMU і PEGASUS
Стала трохи зрозумілою ситуація із залишками наднових зірок, але що ж це за програми, за допомогою яких вдалося отримати таку цінну інформацію? Наприклад, програма EMU вважається амбітним проєктом. Астрономам вдалося реалізувати її за допомогою радіотелескопів ASKAP. Головною метою проєкту є створення найточнішого радіоатласу. Проєкт займається дослідженням 40 млн нових далеких галактик. Також вони займаються вивченням надмасивних чорних дір. Раніше вченим за допомогою цієї програми вдалося зловити “дивні радіокола” та феномен під назвою “Dancing Ghosts”.
Роздільна здатність будь-якого телескопа залежить виключно від розміру самої апаратури. ASKAP імітує значно більші розміри, ніж інші телескопи. Його розміри можна виміряти як 36 12-діаметрових тарілок. Найвіддаленіші з них мають відстань 6 км. Такі габарити надають йому якісної роздільної здатності. Також це явище зумовлено відсутністю радіовипромінювання на великих масштабах. Зображення, отримані за допомогою цього радіотелескопу виглядають трохи схематичними. Виникає нестача певної інформації. Саме це дослідникам знадобилася допомога супутнього проєкту PEGASUS. Телескоп обсерваторії Паркса діаметром 64 м має слабку роздільну здатність. Саме тому об’єднання інформації, отриманої за допомогою обох телескопів, дозволило вирішити проблеми, що виникали через недоліки радіотелескопів.
peredplata
