Німеччина історично є лідером ЄС, але останнім часом, зокрема через внутрішні проблеми та геополітичну турбулентність – цей статус часто ставиться під сумнів. Незважаючи на це – Німеччина залишається другою державою за кількістю переданої допомоги Україні. Найближчим часом країна переживатиме низку складних трансформацій, тож чи зможе Німеччина повернутися до лідерства, чи все ж таки поступиться – питання залишається відкритим.
Вибори до Бундестагу, що відбулися 23 лютого, увінчалися перемогою консервативного блоку ХДС/ХСС, який здобув 28,5% голосів. Це повертає їх на чільну позицію вперше відтоді, як вони втратили канцлерство у 2021 році. Натомість Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) істотно втратила електоральну підтримку: лише 16% – історично один із найгірших для неї результатів. Сплеск народного невдоволення виявився потужним каталізатором для ультраправої «Альтернативи для Німеччини» (АдН), яка зібрала 20,8% і стала другою за чисельністю фракцією в парламенті. «Зелені» зупинилися на 11,6%, «Ліва партія» – на 8,7%. Ліберали з Вільної демократичної партії взагалі не потрапили до парламенту, не подолавши п’ятивідсотковий бар’єр. Зміни в розкладі сил засвідчили політичну поляризацію та критичну втому виборців від попередньої коаліції.
Коаліція ХДС–СДПН: «велика» чи вже ні?
Хоча блок ХДС/ХСС переміг, самостійно сформувати уряд він не в змозі – тому вдався до переговорів із СДПН. У минулому союзи двох найбільших політичних таборів називали «великими коаліціями», однак у новому Бундестагу соціал-демократи – лише третя сила, тож масштаби майбутнього тандему скромніші. Для ХДС, що має найчисельнішу фракцію, partnership зі СДПН – єдина реалістична альтернатива без ультраправих чи «лівих радикалів». Проте двопартійна більшість складається крихка. У будь-якому разі вплив крайніх правих і крайніх лівих у Бундестазі зріс. У АдН і Лівої партії тепер серед іншого є блокуюча меншість, змінювати конституцію без них неможливо. Це змусило блок ХДС/ХДС і Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН), які ведуть переговори про новий уряд, за лічені дні до першого засідання нового Бундестагу змінити Основний закон ФРН. Було знято обмеження на кредити для фінансування багатомільярдної програми переозброєння Бундесверу і модернізації інфраструктури. На додачу, у соціал-демократів тяжіють суперечки стосовно скорочення соціальних видатків та депортаційної політики, які проштовхують християнські демократи. Всі ці розбіжності гарантують непрості перемовини й можуть відтягти призначення нового канцлера.
Швидке зростання популярності «Альтернативи для Німеччини» стало найгучнішою сенсацією цих виборів. На сході країни, де відчутніша соціально-економічна нестабільність, АдН здобула ледь не половину голосів, в окремих регіонах суттєво випередивши консерваторів і соціал-демократів. На Заході вона теж покращила результат і загалом стала другою силою з 20,8%. Популістичні обіцянки, жорсткі заяви проти міграції, розчарування в «традиційних» партіях – усе це додало АдН нових прихильників. Стиль полеміки ультраправих дедалі різкіший: у Бундестазі вони одразу зіткнулися з осудом, залишившись без формальних посад заступників голови парламенту. Втім, їхня фракція розраховує «тиснути» на майбутню владу та, схоже, надовго перетворює політику ФРН на гострополяризовану арену.
Новий уряд: «чорний–червоний» із присмаком глобальної турбулентності
Хто стане канцлером – уже фактично не секрет. Фрідріх Мерц із ХДС впевнено веде блок до урядової більшості, а Олаф Шольц у ролі чинного канцлера готується передавати справи. Проте ситуація складна: Німеччині потрібно стрімко реагувати на міжнародні виклики. Повернення до влади Дональда Трампа у Вашингтоні підірвало трансатлантичні стосунки. США тепер більше не бажають обговорювати антиросійські санкції та допомогу Україні у звичному колективному форматі. Берлін муситиме посилювати оборонну співпрацю в Європі й одночасно зберігати бодай якісь мости з Америкою, адже розрив зі США неминуче загрожує ФРН економічними й безпековими потрясіннями. Мерц розуміє, що впоратися з цим без дієвої коаліції буде нереально, тому намагається – всупереч всьому – консолідуватися із соціал-демократами.
Оборонка: «бундесвер має бути на рівні»
Оборонний бюджет Німеччини зростатиме. Це визнають усі учасники коаліційних переговорів. Незалежно від поки що чинного «боргового гальма» вже заплановано колосальні витрати не лише на закупівлю сучасного озброєння, але й на відродження фундаментальної військової інфраструктури. У 2028 році Берлін повинен вийти на оборонні видатки в межах 2% ВВП, однак і це може виявитися замалим, беручи до уваги, що США, прагнучи зосередитися на китайському фронті, дедалі голосніше натякають європейцям: «Самостійно дбайте про власну оборону». Отже, німцям доведеться шукати астрономічні суми. У короткостроковій перспективі Мерц говорить навіть про поставки Україні більш потужного озброєння, зокрема ракет TAURUS. Проте соціал-демократична сторона побоюється ескалації, а також можливого розширення конфлікту з Росією. Спільне розв’язання цих суперечностей стане першим серйозним тестом єдності майбутньої коаліції.
Чого чекати Україні: між інтеграцією та обережністю
Берлін уже давно є другим за обсягами постачальником військової допомоги Києву, а тепер, коли Вашингтон охочіше веде «окрему гру» з Москвою, очікування від німців тільки зростають. Українська тема в останні тижні передвиборчої боротьби стала одним із ключових зовнішньополітичних сюжетів. Консерватори – з ухилом на посилення підтримки ЗСУ, зокрема й наступальними системами. Соціал-демократи ж тяжіють до європейського узгодження кроків, побоюються неконтрольованої ескалації й наголошують на дипломатичних ініціативах. Вочевидь, нова коаліція намагатиметься утримувати баланс: посилюватиме військові спроможності України, але паралельно намагатиметься разом із Францією та іншими європейцями витискати поступи від Москви. Україні це дає два важливі сигнали: по-перше, рівень фінансової й збройної допомоги залишатиметься високим, адже над зброєю для Києва працюють усі гілки німецької влади; по-друге, військові витрати зростатимуть, а пріоритет оборонної промисловості підштовхуватиме Берлін до активнішого лідерства. Утім, бюджетні й внутрішньополітичні проблеми сповільнять швидкість ухвалення будь-яких значних рішень.
Німеччина на порозі непростого періоду: посилення ультраправих тисне на політичний центр, суспільна поляризація зростає, трансформація європейської безпеки вимагає оперативних кроків. Новий уряд, до якого ще вочевидь далеко, схоже, змушений буде працювати у режимі турбулентності, що, утім, здатне стимулювати Німеччину до активнішого, рішучішого лідерства в Європі. Для України це означає продовження отримання військової допомоги та більшої уваги до української безпеки, хоч і не без обережності чи внутрішніх дискусій у Берліні.
peredplata
