Кожна з країн має свої причини не тримати армію. У когось так повелося історично, а хтось не бачить в цьому потреби, бо має оборонні угоди з союзниками. Втім, найчастіше, це малі країни, які для утримання сил оборони не мають ані достатньо коштів, ані населення. 

Європа

Андорра

Князівство Андорра, співправителем якого є французький президент Макрон, не змінювало свої державні кордони з 8 вересня 1278 року. Але армії вона не має. За захист країни відповідають Іспанія та Франція, з якими Андорра має оборонну угоду. Князівство має поліцію, а ще спеціалізовані підрозділи: кінологічний, гірничорятувальний та саперний. 

Ватикан

Це найменша мікродержава у світі й вона має корпус жандармерії для підтримання правопорядку. У Ватикані ще можна побачити швейцарську гвардію, але вона охороняє папу та підпорядковується Святому Престолу. Неофіційно Ватикан захищають збройні сили Італії, втім оборонної угоди вони не мають. 

Ісландія

Ця європейська держава є учасницею НАТО, але постійної власної армії не має. Не вистачає населення та фінансів. Тому має оборонні угоди з іншими державами — США та Норвегією та нейтральний статус. Щоправда в країні є берегова охорона, яка відповідає за патрулювання територіальних вод та повітряного простору, а ще підрозділ спецпризначення.

Ліхтенштейн

Князівство розпустило армію 1868 року — тоді це було 80 чоловік — та відтоді дотримується нейтралітету. А у питаннях безпеки покладається на захист з боку Швейцарії, з якою має оборонну угоду. Князівство має власну поліцію, до складу якої входять авіаційна, гірська, водна рятувальні служби. 

Карибський басейн

Гренада

Ця острівна держава в Карибському морі отримала незалежність у складі Британської співдружності 1974 року. Наступне десятиліття відзначилося двома державними переворотами та курсом на комунізм. Через це 1983 року США увели війська на територію цієї острівної держави. За словами тодішнього американського президента Рональда Рейгана, швидке зростання військових потужностей Гренади загрожувало не тільки США, а й сусіднім країнам Карибського басейну, які не змогли б дати відсіч у разі загрози. 

Після американської інтервенції країні довелося розформувати армію. Гренада має власну берегову охорону та поліцію, але за її зовнішню безпеку відповідає Карибська регіональна система безпеки (RSS) — регіональний альянс, як створювали для захисту регіону від комунізму.  

Домініка

Це ще одна острівна держава на межі Карибського моря та Атлантичного океану немає постійної армії з 1981 року. Сили оборони розформували після двох насильницьких спроб державного перевороту проти Дами Євгенії Чарльз. Тепер в Домініці є підрозділ спеціальної служби та берегова охорона. А за оборону цієї країни відповідає Регіональна система безпеки (RSS). 

Сент-Люсія

Тут також діє договір Карибської регіональної безпеки. Країна має поліцію, яка складається зі 116 осіб, а ще підрозділ спецслужби та берегової охорони. 

Сент-Вінсент і Гренадини

Та сама ситуація і в цій державі, що складається з одного великого, 32 дрібних островів та рифів. Сент-Вінсент і Гренадини охороняє регіональний альянс RSS. А всередині країни діє загін спецслужби та берегова охорона. 

Палау

Під захистом RSS знаходиться і Палау. З обороною допомагає США, а за внутрішній порядок відповідає підрозділ внутрішньої безпеки, що складається з 30 осіб. 

Океанія

Кірибаті

Кірибаті, що складаються з трьох груп коралових атолів і вулканічного острова, збройних сил не мають та покладаються в питаннях зовнішньої безпеки на більш потужних сусідів — Австралію та Нову Зеландію. А за всі правоохоронні та воєнізовані функції в державі відповідає поліцейська служба. Це єдині збройні сили, дозволені в країні Конституцією.

Маршаллові Острови

Тихоокеанська республіка має договір про вільну асоціацію із США, згідно з яким оборона Маршалових Островів є обов’язком Вашингтону. 30 червня 2004 року його поновили ще на 20 років. 

Мікронезія

Федеративні Штати Мікронезії також мають оборонну угоду із США. Згідно з нею Вашингтон відповідає за безпеку та оборону Мікронезії, а Палікір надає США стратегічні права на своїй території. 

Науру

Ця острівна держава покладається у питаннях оборони на Австралію та Нову Зеландію. Так було і під час Другої світової війни, коли Японія окупувала стратегічний острів, але острів звільняли американські війська. 

Самоа

Ця невеличка країна в південно-західній частині Тихого океану отримала незалежність 1 січня 1962 року, тоді ж підписала договір про дружбу з Новою Зеландією, яка і відповідає за безпеку Самоа.

Соломонові Острови

Соломонові Острови мають поліцію та підрозділ морського нагляду. А ось військових сил у країни немає через внутрішній етнічний конфлікт, який тривав з 1998 до 2003 року. За запитом уряду на Соломонових островах розгорнули місію RAMSI, яку очолила Австралія. Після цього уряд вирішив армію не створювати. 

Втім, це далеко не повний список країн, що не мають армій. Приміром, у Коста-Риці, армія заборонена Конституцією з 1949 року. Тут є тільки громадські сили, які відповідають за внутрішній порядок. Схожа ситуація і в Панамі, яка скасувала свою армію 1990 року. Її силовики зараз — це Національна поліція, Національна прикордонна служба, Національної аеронавігаційна служба та Служба інституційного захисту.

А ось Маврикій не має постійної армії з 1968 року, але у нього є 10 тисяч поліціянтів.