ПОПОЛЮВАЛИ, РУШНИЦІ, ЯК НАЛЕЖИТЬ, В ЧОХЛИ ЗАПАКУВАЛИ, А НАСАМКІНЕЦЬ ЩЕ Й ТОГО ЗВІРА ПОРАХУВАЛИ..

А ще уперше на Буковині відстріляли (тільки уявіть!) двох шакалів,

  • заінтригував до розмови голова президії обласної ради УТМР Юрій Ткачук.
  • Та невже? Говоріть та не заговорюйте.
  • Ні, я на повному серйозі. Справді, уперше за всю історію мі їх виявили на Кельменеччині. Виявили і, як дуже небезпечних хижаків, відстріляли.
  • Звідкіля ж вони, Юрію Борисовичу, взялись?
  • Ну, з вовками все зрозуміло: частина цього наднебезпечного звіра, котрий зимової пори загризає все підряд, водиться в горах та на підгір’ї (а це в середньому – до 7 особин), інша південна їх популяція з’явилася в лісостеповій та степовій зоні краю. А тут ще й шакалів не вистачало. Звідкіля ж взялися.
  • Із сусідньої Молдови та Румунії. А взагалі шакали водяться практично на всьому європейському континенті. Щодо шкоди, який завдає цей звір в природі. Загризає все підряд, включаючи також свійську живність. На людей шакали не нападають.
  • Що з трофеями добутих шакалів?
  • На прохання галузевих мисливських відомств України шкури здали до Києва.
  • Юрію Борисовичу, полювальний сезон фактично вже фінішував. Що показала таксація кількості дичини, зокрема зайця – основного трофея кожного мисливця? Більшість з них небезпідставно нарікають, що вухастого не просто стало мало, а він практично переводиться. Тому не зчуємося, як, не доведи Боже, і його «До Червоної Книги» занесемо.
  • Розумію гостроту проблеми. Та драматизувати ситуацію зарано. Зайця справді поменшало. То через пряму вину сільгоспхолдингів, котрі по кільканадцять разів обробляють монокультури (сою, соняшник) найнебезпечнішими препаратами, від яких вороння в небесах гибне, а тим паче заєць. Але драматизувати, повторюю, ситуацію рано. Заєць як водився в перелісках та неудобах, так і водиться, зокрема в Глибоцькому, Герцаївському та Новоселицькому районах. Одначе і ми, мисливці, зобов’язані всіляко дбати, аби улюблений в усі часи звірок був надбанням дикої фауни.
  • Ну, гаразд, Юрію Борисовичу, і з зайцем більш-менш розібралися. І, слава Богу, що ще не раз піймаємо його на мушку. А що з парнокопитним звіром, чи багато охочих закупляли ліцензії на його відстріл?
  • Таксація по снігу засвідчила, що кількість дикої косулі, кабана та оленя нарівні минулих років. Щодо реалізації ліцензій, то незважаючи на деякі їх здорожчання в середньому на 10%, загалом реалізували 270 дозволів. А це, як розумієте, основа скромного бюджету облради УТМР.
  • Знаю, Юрію Борисовичу, що практично в усіх мисливських угіддях України і зокрема на Буковині дикого кабана вкотре косить африканська чума свиней. Частішають ці випадки ?
  • Ще й як. Відстріляного звіра одразу відправляємо у ветлабораторії і уражені особини піддаються спалюванню. Боротися з розповсюдженням цієї такої небезпечної хвороби надзвичайно складно, бо сьогодні дикий кабан на Буковині, а завтра на Поділлі і ще дальше.
  • Фрагментрано згадали про вовків. Як мисливець, я також брав участь на полюванні на цього звіра. Складно, важко, бо хитрішого хижака не буває. Але, Юрію Борисовичу, не меншої біди дикій фауні завдає рись, чисельність якої, запевняють мисливці гірських районів, дедалі більшає.
  • Погоджуюся на тому, що спасіння для молодняка дикого кабана, оленя та косулі від рисі немає. Та, на щастя, як засвідчила нинішня таксація цього червонокнижного звіра порівняно небагато. Є так званий баланс.
  • Юрію Борисовичу, поряд з організаціями УТМР на терені краю функціонують якісь маловідомі мисливські клуби. Рядовий мисливський люд обурюється тим, що для них дорога в ті клуби заказана, бо там орудують аж дуже поважні персони. Поясніть.
  • Скажу одне. Такі клуби створені при держлісгоспах, які фінансово не в змозі самотужки утримувати та розвивати те мисливство. Ось з цієї причини й створили подібні клуби. Ніби добре. Та краще б велося, якби ці клуби функціонували прозоро. І в першу чергу для того рядового мисливського люду, на якому й тримається наше мисливство.

 

Іван Агатій, член УТМР,

заслужений журналіст України.

Новини Партнерів