На сцену виходить невисокий білявий хлопчина і глядачі враз стихають. Він заносить над скрипкою смичок і через мить повітря в залитому кольоровим сяйвом органному залі здригається від вібрацій струн. Звуки біжать з-під пальців юного скрипаля то стихаючи, то враз вибухаючи фонтаном емоцій. Музика слухає його. Він слухає музику, припадаючи до скрипки вухом. Насолоджується кожним звуком. Його обличчя не приховує емоцій, – пристрасть, туга, сум, радість… І вже неможливо відрізнити, де скрипка, а де скрипаль, бо вони віддаються один одному повністю…
Це другий концерт Костянтина Лукинюка у Чернівцях. І вдруге у залі аншлаг. Після кожного виступу глядачі ще довго й гучно аплодують юному майстру, вигукуючи «Браво!».
У свої 15 він вже виконує складні віртуозні твори найвідоміших світових композиторів – Паганіні, Вівальді, Венявського, Ернста. Його музика буквально пронизує тіло, адже Костянтин не просто технічний виконавець – у кожен твір він вкладає свої емоції, переживання, душу.
Саме це допомогло скрипалеві здобути перемогу на численних міжнародних (в Україні, Чехії, Росії), всеукраїнських (у Києві, Ялті, Запоріжжі, Рівному, Маріуполі) та обласних конкурсах.
Хлопець грає на скрипці вже десять років. Ще п’ятирічним мама привела його до музичної школи. Талант Кості там помітила викладач Наталія Лютова. Хлопець розповідає, що саме вона дала йому хорошу основу для старту, і, завдячуючи насамперед їй, сьогодні він уже дає власні сольні концерти.
Нині Костянтин навчається на першому курсі Чернівецького обласного училища мистецтв ім. С.Воробкевича в класі методиста-викладача Людмили Мартинюк. Хлопець зізнається, що він уже не уявляє своє життя без музики, без гри на скрипці. Проте раніше були періоди, коли Костянтин навіть хотів покинути музичну освіту.
– Коли тільки прийшов до музичної школи, було цікаво щось там «пілікати», «бринькати». Проте з часом це все почало набридати, хотілось все покинути, – розповідає хлопець. – Та завдяки моїй мамі я не покинув навчання. І зараз гра на скрипці – це невід’ємна частина мене. Це приносить мені неабияке задоволення, особливо виступи на сцені. Скрипка часто заспокоює, коли болить душа.
Як і у кожного музиканта-початківця, у Костянтина є свої кумири.
– У музиці, саме в скрипковому мистецтві мій кумир – Давид Ойстрах, – розповідає хлопець. – Це людина з великою душею. Скрипалів-віртуозників, які гарно грають, є багато. А ось скрипалів, які грають з душею, як Давид Ойстрах – дуже мало.
Пов’язавши своє життя з музикою, Костянтин мріяв зіграти складні музичні твори. Проте вже зараз він виконує чимало творів, котрі є вершиною віртуозної майстерності. Тому у майбутньому юний скрипаль хоче зіграти на великих сценах світу, щоб його помітили відомі у світі музики люди.
Та є у Кості мрія, здійснення якої він прагне найбільше – отримати власний музичний інструмент. Адже своєї скрипки у скрипаля узагалі немає, він користується чужою. Хлопець зізнається, що мріє грати на скрипці всесвітньо відомого скрипкового майстра з Буковини Володимира Солоджука. Адже хороший інструмент – це 50% успіху на виступі. Щоправда, коштують скрипки майстра немало – від 3 тис. євро.
Тому, при нагоді звертаємося до небайдужих поціновувачів мистецтва та таланту юного скрипаля – давайте допоможемо мрії здійснитися. Щоб поруч з іменами Ойстраха, Когана та Венгерова засяяло ім’я буковинського скрипаля Костянтина Лукинюка.
Діонісія Кернична
peredplata
