Я не знаю, хто написав цього вірша. Але він дуже сильний.
Нарешті стало тихо. Хлопці сплять,
на каремати впали від утоми.
А я пишу. Бо мушу дописать,
як на Святвечір я хотів додому.
Ревіли \”буки\”, замість коляди,
в найбільше свято нечисть не дрімає.
А я в думках летів, летів туди,
де мама стіл обрусом накриває.
Летіли гради, падали дощем,
чи було страшно? Хто це пам\’ятає…
А в хаті тато курить ялівцем
і першу зіроньку родина виглядає.
І я шукав очима ту зорю,
вона у вечір той була одна-єдина.
На мить так добре стало, як в раю.
У тім раю, що зветься – Україна.
peredplata
