Картина на дереві «Чернівецька Резиденція»

З МУЗЕЙНОЇ СКАРБНИЦІ

Картина на дереві «Чернівецька Резиденція»

Деякі музейні експонати доводять таку бажану істину – мрії збуваються… Ця картина із зображенням Резиденції митрополитів Буковини і Далмації – переконливе тому свідчення. Її виконав такий собі Микола Петров, учень чернівецької «нормальної» (ремісничої) школи. Він дуже хотів учитись в університеті, проте не мав потрібних (і чималих) коштів. До втілення своєї мрії юнак підійшов конструктивно і… творчо: намалював, а відтак випалив на дереві, розписав олійними фарбами, наостанок закріпивши лаком, шикарну панораму Резиденції (нині – центральні корпуси Чернівецького національного університету). Петров дарує свій витвір (солідного розміру – метр на два) тодішньому митрополитові Вісаріону і той, розчулений, дає йому змогу навчатись в університеті безкоштовно. То був унікально щасливий, однак поодинокий випадок: тодішні румунські урядовці не схильні були виявляти доброчинність до вкрай зубожілого в тогочасних умовах буковинського, а надто – українського, населення. Історія певною мірою легендарна, але експонат реальний: «успадкований» з церковно-археологічного музею.

Макети кораблів

Ці макети кораблів, ТАНКЕРА «Чернівці» та ТЕПЛОХОДА «Буковина», привертають увагу відвідувачів музею різного віку. Хтось милується, хтось би хотів погратись, хтось згадує… Вони «припливли» до нас ще у 1960-ті – у час дружніх єднань міст-побратимів сонячної Одеси і наших мальовничих Чернівців. Макети подаровані Чернівцям 1963 року делегацією екіпажа танкера під час її гостювань на Буковині. У реальному вигляді на його борту містилось пів сотні чоловік екіпажа і могло бути 11 500 тонн (!) вантажу… Побудоване 1955 року, судно мало, як зазначалося, «необмежений район плавання». Однак прописані танкер і теплохід з такими рідними для нас назвами в одеському порту. А їхні маленькі копії довічно (бо занесені до основного музейного фонду) стали нашими морськими «гостями».

Сценічні костюми Назарія Яремчука та Лідії Ротару

КОНЦЕРТНА СОРОЧКА народного артиста України Назарія Яремчука (1951–1995), у 1970-ті – соліста вокально-інструментального ансамблю «Смерічка»… Це і раритетний експонат, і цінний подарунок, і найголовніше – нев’януча пам’ять. Коли бачимо на світлинах, у кінокадрах зодягненого в ній нашого славного земляка,  незрівняного тенора, красеня «із синіх гір» Назарія Яремчука, милуємось. Бо соковита зелень цієї сорочки – достоту, наче ліси рідної Назарової Вижниччини, а її оздоблення (аплікацією з геометричним орнаментом, вишивкою, різнокольоровим бісером, яскраво-червоними кутасиками) асоціюється з квітковим розмаєм карпатських полонин. Напевне, так «бачила» і відома художниця-модельєр Алла Дутківська, створюючи «образ» костюма з промовистою назвою «Зачаруй». 2016 року Левко Дутковський, керівник ансамблю, чоловік художниці й товариш співака, збагатив музейну експозицію цим щедрим дарунком.

ПЛАТТЯ концертне солістки  ансамблю «Черемош» Лідії Ротару, презентоване музею п’ять років тому його власницею. Виготовлене плаття знаною майстринею, художницею-модельєром Аллою Дутківською в 1990-ті. Пошиття і оздоблення – в традиційному українському, характерному для буковинських строїв стилі. Білий колір відрізного по талії, покроєного кльошем і декорованого геометричною «гладдю» яскравими червоно-жовто-сріблястими нитками, кольоровими лелітками – усе це надає платтю виразної жіночності та святкового вигляду.

Сценічний одяг Сіді Таль

КОНЦЕРТНЕ ПЛАТТЯ, яке належало Сіді Таль (1912–1983) – відомій співачці та акторці травестійного жанру. У цьому платті Сіді (справжнє ім’я Сореле Біркенталь) виступала на сцені Чернівецької обласної філармонії як провідна акторка єврейського ансамблю, співала в опереті, показувала естрадні номери гебрейською, німецькою, румунською мовами. Для інших ролей, комедійних чи драматичних, звісно ж, були інші костюми. Але це чорне плаття напівприталеного силуету зі строгим коміром-стойкою та уважно продуманим контрастним оздобленням клинцями і двома червоними оксамитовими трояндами – справжня висока класика стилю. Воно засвідчує гарний смак акторки, її вміння правильно розставити наголоси і акценти, в одязі зокрема. Символічно, що саме це вбрання було на Сіді Таль у її концертній програмі «Завжди з вами».

ШАЛЬ, якщо вона концертна, важлива і зовсім не другорядна деталь вбрання. А надто, коли це улюблений аксесуар знаної нашої краянки, співачки та інтерпретаторки, заслуженої артистки УРСР Сіді Таль (1912–1983). Чорно-рожевий, прикрашений абстрактним візерунком скляним бісером та лелітками, з вовняними китицями і довгий-довгий – майже два з половиною метри. В музей шаль (разом іншими речами) передала Ганна Лейбівна Біркенталь, родичка акторки, справжнє ім’я якої Сореле Біркенталь. Виготовлена наприкінці 1960-х років, ця шаль була актуальною для Сіді Таль впродовж наступних десятиліть, увиразнюючи її сценічний образ. Адже саме у ній легенду чернівецького єврейського театру увічнює пам’ятний барельєф, що на стіні нашої обласної філармонії. Звідси лунали у світи її пісні та оригінальні декламації, записи яких можна за бажання послухати в експозиції ЧОКМ.

Леся Колодій, ст. наук. співробітник

Чернівецького обласного краєзнавчого музею

 

 

peredplata