Не достатньо мати голову
і добрий розум,
Головне – раціонально застосувати
в скотарстві!
В умовах воєнного стану однією з важливих проблем є умова виведення галузі скотарства з кризи – це, насамперед, захист вітчизняного ринку і наповнення його продукцією власного виробництва. До поки завозитимемо її з інших держав, позитивних зрушень не буде. Але я думаю, що «не все ще пропало».
Прочитавши регіональну газету «Час» такий заголовок, багато хто посміхнеться – що, мовляв, тут може бути цікавого? А справді, що може бути цікавим? Але це тільки на перший погляд. Будь-який аспект людського мислення та діяльності може бути поверховим чи поглибленим – у першому випадку результат буде абияким, а в другому – гідним наслідування через високі економічні показники.
Науковці – селекціонери пропонують
Науковці Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ КР НААН пропонують регіональним аграріям нові продуктивні типи тварин, добре пристосовані до умов лісостепової і передгірської зон регіону Буковини.
Зокрема, створену вже нову популяцію поголів’я буковинського заводського типу української червоно-рябої молочної породи худоби. В базових господарствах від деяких корів отримали від 8 до 10 тисяч кілограмів молока, середній валовий надій перевищив становить 5,0 – 6, 0 тис. кг. на рік.
На м’ясних фермах Буковини розводять без рогу м’ясну худобу
Високою продуктивністю відзначається і створена вже 25- років буковинськими науковцями селекціонерами нова популяція м’ясного комолого (без рогів) симентала худобу.
У більшості господарств Буковинського краю місцеву симентальську породу худоби вважають однією з найкращих. Тому в нашій концепції розвитку молочного та м’ясного скотарства вона серед найперспективніших вона є фундаментом до створення інших порід худоби для області.
В зв’язку з цим, якщо є добре пристосоване до місцевих умов власне вирощене поголів’я, нема потреби робити ставку на імпортне, хоч би яким привабливим здавався його за закордонний генетичний потенціал. Але слід
врахувати, що разом із завезеними племінними тваринами неможливо імпортувати й умови, середовище, клімат,
у яких вони існували. Відповідно вони не здатні в нас на такий же рівень продуктивності, як у себе вдома, наприклад у Нідерландах та Австрії. І це враховують їхні селекціонери Австрії, Німеччини, Франції, Італії – вміло при
цьому використовують цінні якості місцевої м’ясної симентальської породи худоби. У результаті ті країни в достатку забезпечені й молоком, і якісною яловичиною.
Справа селекційна вдалася
Так буковинські селекціонери свою справу зробили. Зокрема, поголів’я виведеного нової популяції буковинського зонального типу м’ясного комолого симентала худоби в регіоні уже сягає до тисячі, в тому числі 475 корів нової генерації. Тепер, треба тільки рухати галузь далі на перспективу.
Так вона дійсно рухається, але… поки що у зворотному напрямку. За інформацією статуправління, 10 років тому буковинці утримували понад сто тисяч корів «буковинок», нині ж у 10 разів менше. Лише торік в агроформуваннях «скоротили» 25% корів. Що не говорити не рятують і «запобіжні» державні програми. У попередні роки підтримка була більш відчутною, сьогодні – практично мінімальна, – констатують у департаменті агропромислового розвитку Буковини. Тому власники корів вимушені покладатися лише на «себе».
Молочна худоба приносить збитки
Нещодавно телефонував господар селянин із Львівщини, який раніше для сімейної своєї ферми закупив у нас в племінному заводі кілька племінних теличок м’ясного комолого сименталу, яких вирощує в себе на фермі. Тепер через збитки мусить із тринадцяти корів залишити тільки три. Для сім’ї, бо про товарне виробництво вже нема й мови. Якби, не ремствувала, держава на корову виділила хоча б дві тисячі гривень, аби на корм вистачало, на ліквідацію ферми не пішов би. А от за кордоном, приміром, сума такої підтримки становить 100 – 200 євро і більше.
Моє перебування на молочній фермі Німеччини
В ефективності підмоги, яку мають європейські сільгоспвиробники, я переконався особисто – мав нагоду побувати у фермера, що вже десятки літ господарює неподалік міста Бремена. Дізнавшись, що на його фермі середній
надій від корови (а їх 180) – 45 літрів на добу влітку, а за рік більше 10тисяч літрів, поцікавився з рецептом раціону годівлі молочних корів чорних голштинів худоби. Господар відповів: «Для кожної даю по 13 кілограмів концентратів щодня (посеред літа!) і ще по 0,5 літра протеїнові добавки». «А як у вас?» — запитав мене німець. Коли почув, що норма лише 2,5-3 кілограми, зіронізував: «Цього вистачає, щоб корова тільки на ногах трималася». Я ще завважив, як фермер зустрічає своїх корівок, що прямують
до доїльного залу, – кожну погладить, загляне в очі. Корів доять два автомати. Господар пояснив, що така процедура заспокоює тварину, знімає стрес, відтак вона віддячує «більшим молоком». І звернувся до мене: «У вас теж так?» Я із прикрістю зізнався, що є чимало «власників», котрі корів навіть не бачать. Зрештою, як і людей, що працюють на їхніх молочних фермах. Утім вже тих ферм зосталося…
Була молочна ферма і не має!
Цікавим є те, що, я приїхав в одне господарство у 2019 році на Галичину де за моїм обліком, утримували 250 породистих корів сименталок та червоно-рябої порід, а там не осталося жодної, у хліві вікна встигли розібрати, лиш горобці пурхають. Худобу вивезли, хоча навіть заклали силос на зиму. Тепер і його розпродають – покупець знайшовся за майже сотню кілометрів, ближче не було.
Не ціниться наукова селекційна робота
О так цінується багаторічна селекційна робота набутої науки, мимоволі подумалося мені. То чи не марно сьогодні стараються селекціонери? А їх і вже немає Не має худоби. То вже і западає, така професія, як « зоотехнія». Просто сказати зоотехніка господарства не має. Коли їх в області є біля 15 чоловік в тому числі 6 на Буковинській дослідній станції .
Нині, якщо в рослинництві є щось, схоже на прогрес, то з тваринництвом – повний «хаос» « темрява» та нерозуміння проблеми. Фахівці, що проходять з університетів, інститутів та коледжів, не мають навіть елементарної правильної ідеології своєї професії. Провчились 5 років, а після закінчення ідуть в бізнес на ринки, а в тваринництво не йдуть.
Найприкріше буває, коли до господарства приходить добре навчений молодий фахівець, а місцеві “ дядьки ” за кілька тижнів зводять ту всю науку нанівець, навчають працювати, як вони раніше працювали з своїми дідами та прадідами.
Дуже дивно, що в наш час виробничники дуже бояться науковців і говорять, що це прийшли дияволи і їм мішають в господарці.
І на самий кінець. Ні, й сумніву не повинно бути, «Ще хочемо вивести буковинську породну групу української молочної породи». А то великі господарі прийшли, і науковців не пускають на молочні ферми. Хоча це була багаторічна робота науки, керівників та спеціалістів, щоб створити тип, чи на майбутнє буковинську молочну породну групу худоби для Буковини.
До речі, нова популяція буковинського зонального типу комолих сименталів, який «продуктивний і на молоко, і на м’ясо», таки не обходять агровиробників на Буковині. Де котрі господарства вже придбали перспективний племінний молодняк. З’явився інтерес і за кордоном – понад сто бугайців і теличок м’ясного комолого симентала худоби експортували до Казахстану й Лівану й 31 голову теличок в Молдову для розведення місцевих порід жуйних.
Завідувач
відділу тваринництва
Буковинської ДСГДС ІСГ КР НААН Андрій Калинка
peredplata
