В уряді розробили чергову постанову, якою право монетизації пільг на проїзд у громадському транспорті буде віддано на розсуд місцевої влади
Отримайте гроші і розпишіться
Міністерство соціальної політики України розробило новий порядок надання пільг з оплати проїзду в транспорті, передбачивши монетизацію цих пільг. Проєкт документа був розміщений на сайті Федерації профспілок.
Пропозиція Мінсоцполітики передбачає, що право вирішувати — вводити монетизацію пільг чи ні — буде віддано на відкуп місцевій владі. Якщо вони підуть на цей крок, то пільговики отримуватимуть на руки гроші, якщо ні — буде діяти колишній порядок пільг, при якому компенсації за надання пільгового проїзду отримують автотранспортні підприємства.
При цьому місцева влада буде сама визначати періодичність та строки виплат монетизованих пільг.
Пільги в готівковій формі будуть на проїзд в міському, приміському та міжміському сполученні. При цьому на міських і приміських маршрутах буде надаватися грошова виплата, а на міжміських — компенсація, тобто та ж виплата, але вже після здійснення поїздки.
При цьому пенсіонери і люди, які мають право на державну соціальну допомогу, будуть отримувати виплати автоматично — на свій рахунок у банку або поштою, а всі інші пільговики (всього пільги на проїзд в транспорті мають кілька десятків категорій громадян) отримають гроші тільки після того, як подадуть до місцевих органів влади відповідні заяви.
Кабмін також передбачив і компенсацію в разі, якщо пільговик, який проживає в регіоні, в якому проведена монетизація, захоче скористатися пільгою в іншому регіоні, де такої монетизації немає. Йому слід підтвердити поїздку квитком, в якому повинні бути вказані ПІБ пасажира, дата і населений пункт, а також поставлена печатка автотранспортного підприємства. Якщо пільговик не отримав виплати або компенсації, то він може звернутися до суду.
До речі, це вже друга сфера, в якій уряд хоче монетизувати пільги, — ще в 2019 році це було зроблено при оплаті послуг ЖКГ.
Перша монетизація комом
Ця спроба монетизувати пільги на проїзд — вже друга за рахунком. Перша була зроблена ще в березні 2018 року, коли Кабмін затвердив для цього дві постанови — № 197 і № 196, перша з яких вводила порядок монетизації, а друга — соціальні норми за кількістю пільгових поїздок. Їх мало бути не менше 30 в кожному регіоні, але вони розподілялися залежно від наявності видів транспорту. Наприклад, в Києві 30 поїздок розподілялися так: по 5 поїздок — на трамвай, тролейбус і міський автобус, 7 поїздок — на метрополітен і 8 поїздок — на приміський транспорт. У Закарпатській області — 22 поїздки на міський автобус і 8 — на приміський.
Однак ці постанови були оскаржені в суді, і в грудні 2018 р. Окружний адміністративний суд Києва визнав їх незаконними, оскільки Кабмін не довів доцільність соцнорми в 30 поїздок, а також її розподілу за видами транспорту. Але хоча постанови були визнані незаконними, Кабмін їх так і не скасував.
Тепер же Кабмін за пропозицією Мінсоцполітики повинен вдруге затвердити порядок монетизації, щоб місцеві влади, які захочуть застосувати цей інструмент, мали документ, який регулює цей процес.
Вирішуйте самі
Реформа пільг на транспорті стартувала ще в 2015 р., коли Верховна Рада всі компенсації з перевезень пільговиків, які до цього оплачувалися з держбюджету, перевела на місцеві бюджети — обласний, районний чи бюджет органу місцевого самоврядування. Однак владі на місцях оплачувати всі пільги також було накладно, і вона стала шукати шляхи оптимізації цих витрат. Наприклад, в Бородянському районі Київської області районна влада підтримувала перевезення пільговиків, тільки якщо компенсації в район давали влади сіл і селищ. А в деяких містах влада намагалася дозволити проїзд пільговикам тільки в непікові години.
Деякі міста стали вводити свою подобу монетизованих пільг — наприклад, в Коломиї пільговики отримували талони на проїзд, які здавали перевізнику, а той — місцевій владі в обмін на компенсацію. Таким чином влада скорочувала витрати на виплату компенсацій, розмір яких дуже важко точно підрахувати. Деякі міста роздали пільговикам певну кількість поїздок: в Умані вводили електронний квиток — картку, куди щомісяця надходить 10 грн, якими можна було оплатити лише дві поїздки (тоді якраз діяла попередня постанова уряду з пільг). У Бахмуті пільговики отримували спеціальні талони на проїзд — 24 поїздки на 3 місяці.
Деякі великі міста, такі як Київ, залишили колишню систему безкоштовного проїзду для пільговиків.
Викручуватися місцеві влади і придумувати різні способи скоротити витрати на оплату пільг змусили величезні витрати за цією статтею — Верховна Рада роздавала пільги на проїзд в транспорті направо-наліво, а тепер виявилося, що місцевим бюджетам це виливається у велику “копієчку”. Наприклад, тільки в 2018 р. на компенсацію пільг на проїзд в електротранспорті в бюджеті Харкова було закладено 0,4 млрд грн.
Роздати порівну і забути
Економічний експерт Олексій Кущ бачить позитив у монетизації пільг, оскільки її відсутність стримує реформу і оновлення комунального транспорту. Він пояснив, що комунальний транспорт перевозить пільговиків, але скільки точно — ніхто не знає. Для розрахунку сум компенсацій, які отримують транспортні підприємства, використовуються спеціальні формули, і потім підприємства раз на рік отримують від місцевої влади “бонус” за перевезення пільговиків. Однак користь від цього “бонусу” під питанням: комунальний транспорт залишається неефективним, і тим самим створюється широке поле для діяльності “маршрутників”.
“Без монетизації цю комунальну і “маршруткову” мафію перемогти буде неможливо. Якби у нас всі платили за проїзд повну вартість, а влада давала пенсіонерам гроші на проїзд, у нас були б прибутковими комунальні перевезення і можна було б залучати кредити, щоб провести повне технічне переоснащення комунального транспорту. А оскільки цього немає, то окремим структурам вигідно заробляти в цій каламутній воді”, — сказав він.
На думку Олексія Куща, якби в ході монетизації всі пільговики отримали рівну суму на оплату проїзду, це було б соціально справедливо, незалежно від того, як часто той чи інший пільговик користується транспортом.
Антон Левицький, директор департаменту соцполітики Інституту місцевого розвитку, пояснив, що ми маємо справу з дуже складною сферою: по-перше, є маса приписів про надання пільг і при цьому деякі люди мають їх відразу за декількома законами, по-друге — необхідно розраховувати суми компенсацій транспортним компаніям за перевезення пільговиків, але при цьому дуже важко встановити реальну кількість пільговиків, які скористалися транспортом. Тому місцевій владі і важко вирішувати цю проблему.
Рішення він бачить в тому, щоб компенсувати пільговикам витрати на проїзд з держбюджету всім в однаковій мірі.
“Адміністрування — хто скільки пільговиків перевіз і скільки компенсації він повинен отримати — дуже дороге. Тому єдиний раціональний шлях — держава повинна забезпечити пільговикам певну кількість поїздок і, з урахуванням середньої вартості поїздки по країні, видати однакову суму грошей кожному. І на цьому поставити крапку і забути”, — сказав він.
Безкоштовний проїзд? Ні, не чули
Однак, як не спрощуй порядок надання пільг, все одно будуть постраждалі. У проєкті документа прямо вказано, що для певної частини пільговиків це нововведення несе негатив, оскільки не покриє їх витрат на проїзд в транспорті.
В цілому, “постраждалих” від монетизації, чиї витрати на транспорт зростуть (оскільки доведеться оплачувати повну його вартість), буде напевно більше, ніж тих, хто їздить мало і тому отримає зайву копійку. Причина проста — місцева влада постарається по-максимуму скоротити витрати своїх бюджетів і видасть на руки стільки поїздок, щоб формально пільги надати, але при цьому дуже сильно на них не витрачатися. Однак скільки в цілому складе економія на пільги на проїзд по країні — поки що оцінити складно.
І в цьому контексті важливо зазначити ще один момент — надання рівних сум на оплату проїзду пільговикам, які “їздять” і “не їздять”, не обов’язково розглядати як справедливе. Оскільки сам сенс пільги не в грошах як таких, а в можливості отримати безкоштовно або за нижчою ціною ту чи іншу послугу (в даному випадку — проїзду). З такої точки зору виглядає досить суперечливою пропозиція позбавляти якоїсь кількості пільгових поїздок тих, кому потрібно переміщатися на громадському транспорті, заради тих, кому цього просто не потрібно.
Крім того, новий, запропонований Кабміном, порядок не всім буде зручний. Наприклад, в разі, якщо пільговик з “монетизованого” регіону захоче скористатися пільгою в “немонетизованому” — щоб реалізувати своє право, йому доведеться документально підтверджувати факт поїздки і вимагати компенсацій в рідному муніципалітеті. Зрозуміло, що багато хто просто не стане цього робити, адже тимчасові витрати при цьому виявляться набагато дорожчими реальної вигоди.
Олександр Суков
Джерело: https://www.dsnews.ua/ukr/economics
peredplata
