Монстри від АПК, на взамін обіцяної соцдопомоги селу викачують (вважайте, крадуть) з нашої української землі мільярдні прибутки.
І, очевидно, здогадуєтесь хто саме. Це новоявлені «Мрії», «Свароги», а порівняно недавно їх кампанію «ощасливив» якійсь «Контіненталь» з арабським душком. Кажуть, керує ним на свій копил хазяїн за тридев’ять земель, аж із Близького Сходу. І хазяйнує той «Контіненталь», що гай шумить. Не дотримуючись сівозміни культур, цей монстр займає поля від краю до краю одними і тими ж монокультурами – ріпаком та соняшником. Воно ніби і добре, бо ці культури також потрібні, а ще й вони вельми прибуткові. Та коли з року в рік «Контіненталь» практикує подібну агротехнологію, то опісля на полях навіть пирій не росте.
А що взамін нашому довірливому селянину? На одному проплаченому телеканалику (слава Богу, що його мало хто дивиться) угідливо показали сюжетик, як представник цього агрохолдингу на всі лади розпинався про виконання «соціальної допомоги» селу, де хазяйнує. Наприклад у Сокирянах на мізерні кошти встановили щиток на баскетбольному майданчику, поправили бігові доріжки, аби школярики ніжки не повивихали – ото й вся «допомога». Словом, дупель пусто. І ні слова про те, чому на тій же Сокирянщині практично вигибла вся бджола. З однієї причини: беручи взяток з десятки разів оброблених хімпрепаратами ріпаків та соняшників, вона массово гибне, навіть не долітаючи до вуликів, не розуміючи людської підлості. І сталося це через «господарювання» чванливого «Контіненталю», який розщедрився аж на кільце на баскетбольному щитку в одній з сокирянських шкіл.
А тимчасом порадив би для тямки завітати на вуликове господарство Михайла Штефанка в Сербичанах. Довкола кожного з них – тисячі і тисячі загиблої бджоли, яка опісля взятку на смертельно оброблених для неї ділянках ріпаку та соняшнику вже ніколи на поля не повернеться. Я бачив сльози на очах Штефанка. Для науки добре та повчально було б побачити ці сльози представникам «Контіненталю» на пару з проплаченими горе-телевізійниками. Та сюжетик зазняти. Нема спасіння від цих агрохолдингів і на Вижниччині, де на полях від краю до краю з року в рік сіють ріпаки та соняшники. І так щільно, що в очах миготить та серденько болить. Отож відколи сюди внадилася «Мрія» не менш запопадлива, аніж той «Контіненталь», в річечках та потічках Вижниччини, не те що риба зникла – жаби не квакають. Приміром, у славні річечці Теплиця. До приходу агромонстра, коли поля доглядали колишні господарства, чітко дотримуючись сівозміни культур – ця річечка кішила фореллю, не кажучи про іншу рибну братію.
Та це, можна сказати, півбіди. Адже подібне «господарювання» агрохолдингів призвело й до різкого захворювання онкологією. Гай, гай таки дочекаємось, адже дзвін біди лунає все дужче: від Сокирян до Вижниччини, де в результаті «хазяйнування» монстра від АПК річка Теплиця, яка прибавляє сил Черемошу давно мертвою стала.
Іван Агатій, заслужений журналіст України
peredplata
