АВТОР ФОТО,CP MEDIA PTE LTD / ALAMY
500 років тому дивне божевілля охопило Європу. Люди починали нестримно танцювати без очевидної причини, сіпаючись, немов у трансі, поки не падали непритомні або іноді навіть вмирали від виснаження.
Звучить фантастично, але відомості про “танцювальну чуму” збереглися в багатьох джерелах, а її жертв закарбували на гравюрах митці того часу.
Що ж спричинило загадкове явище? І як вдалося перемогти “танцювальну чуму”?
“Танок” Троффеа
Все почалося з мешканки Страсбурга – фрау Троффеа. 15 липня 1518 року вона вийшла з дому і, проходячи через центральну площу, раптом зупинилася. Обличчя жінки спотворювала гримаса, а тіло почало смикатися.
Кажуть, Троффеа кружляла в “божевільному танці” від чотирьох до шести днів. А найдивнішим було те, що перехожі, що намагалися зупинити й привести жінку до тями, самі пускалися в дикий танок.
За кілька днів “танцювальна чума” охопила весь Страсбург. Містяни танцювали, попри виснаження, мозолі й збиті ноги – знемагаючи до смерті.
Мить масового божевілля зафіксував автор давньої гравюри Вільгельм Гондіус, на якій зобразив трьох жінок, уражених “танцювальною чумою”.
Одержимих танцем намагалися лікувати. Але марно.
Тоді влада вирішила, що епідемія відступить, якщо дати людям натанцюватись. На ринковій площі збудували дерев’яний поміст, поряд вдень і вночі грали музиканти. Решті містян заборонили наближатися до хворих. Цікаво, але карантин спрацював – за три місяці танцювальна чума у Страсбурзі закінчилась так само раптово, як і почалася.
Гнів святого Віта і Парацельс
Але це було тимчасове затишшя. У наступному столітті танцювальна чума охопила вже всю Західну Європу.
АВТОР ФОТО,ALAMY
Нерідко спалахи хвороби починалися під час довгих церковних мес. У похмурих й задушливих костелах у вразливих людей часто починалися галюцинації й напади. Паніка, що охоплювала одну людину, швидко передавалася решті парафіян. І незабаром весь натовп сіпався в шаленому танці.
Це дивне божевілля зацікавило не лише тогочасних лікарів і вчених, але й релігійних діячів, священників і ченців-інквізиторів, деякі з яких відносили це явище до підступів сатани.
Священнослужителі називали його танком святого Віта, якого вважали покровителем танцюристів, а також хворих на епілепсію та різні види судом. Тому хворих везли до каплиці святого Віта в надії, що вони зціляться. Того ж, хто відмовлявся відвідати каплицю, відлучали від церкви.
За кілька років після інциденту Страсбург відвідав відомий лікар і алхімік Парацельс. Він першим написав про фрау Троффеа і був першим, хто використав термін “хореоманія”, щоб описати танцювальну хворобу. Він стверджував, що це явище було радше “земним, ніж божественним”, а люди починали безконтрольно танцювати через можливі сексуальні й психічні розлади.
Досі ніхто точно не знає, що стало причиною “танцювальної чуми” в Західній Європі.
За однією з сучасних теорій, масову істерію спричинив вірус.
Деякі історики справжньою причиною хвороби вважають масове отруєння грибком ріжків, що вражав пшеницю й жито. Саме ці злаки були основою раціону європейців у XVI столітті. Грибок ріжків містить токсини, які діють на центральну нервову систему, спричиняють галюцинації, судоми, конвульсії, і навіть смерть.
Хоча ця версія має право життя, вона не пояснює хвороби. Експерти кажуть, що вплив галюциногена зникає менше ніж за добу.
Стрес
Історик Джон Воллер пояснює причину появи хореоманії стресом й моральною напругою.
У своїй книзі “Час танцювати, час помирати” (A Time to Dance, Time to Die, 2009) він пише, що до 1518 року люди пережили низку поганих врожаїв, страждали від бідності, голоду й політичної нестабільності. Крім того, лютувала чума. А поява сифілісу стала причиною мук, які були екстраординарними навіть для тих часів.
Тож деякі просто “зламалися”, й усі ці страждання вилилися в істеричні танці.
На думку Воллера, і з ним погоджують багато вчених, епідемії “танцювальної чуми” також сприяли релігійний містицизм і забобони.
Сучасна хореоманія
Зараз середньовічна “танцювальна чума” знову стала популярною. Останні два роки людей цікавили пандемії, які були до нас, – від Чорної смерті до іспанки. До них звертались не лише для порівняння, а й, мабуть, для того, щоб переконатися, що всі епідемії рано чи пізно закінчуються.
“Гадаю, чим більше життя зазнає тиску, тим більше в нас потреби дати волю почуттям, бути сильними”, — каже Келіна Готман, авторка книги “Хореоманія: танок і безлад”.
“Танцювальна чума” в тому вигляді, в якому вона існує в її книзі, – це не лише безлад, але й захоплення.
“Це щось неймовірне, трансцендентне і дивне, – каже вона. – Зрештою, це повний колективний екстаз”.
Танці – це не завжди гарно. Вони можуть бути потворними, страшними, спітнілими. Це дуже буквальний спосіб утвердження автономії.
“Танок грає величезну роль у багатьох культурах, – пояснює письменниця Мілвуд Харгрейв. – З погляду віри й руху… вони просто ідеальні партнери”.
Але всередині релігійних інституцій, які потребують тихого благочестя, такі рухи стають небезпечними.
“Церква і театр – дуже схожі. Прекрасні будівлі, аромати, пахощі, ошатний одяг. Але щойно ти потрапляєш туди, ти нерухомий і ти мовчиш… Це театр без тепла, без фактичного тілесного зв’язку між людьми”, – каже письменниця.
“Танцювальна чума” на всі часи
Масові заворушення завжди привертали увагу митців. Є щось захопливе в моменті, коли соціальна тканина рветься, а на зміну усталеним нормам приходять дивні й незрозумілі події. У випадку хореоманії виникає не лише відчуття захоплення чи саморуйнації (ще одна популярна художня тема), а й фізичний протест.
Сьогодні ідея “танцювальної чуми” сприймається не лише як дивина, але і як щось визвольне. Яким би страшним не був нестримний танець, він має свою чарівність.
Що могло б статися, якби ми дозволили дати вихід емоціям? Чого можна було б досягти з цим почуттям, якби воно відтворилось в тілах сотень інших людей, що рухаються навколо нас?
Для сучасного митця чи мислителя це і історичний раритет, і символ.
У центрі – проста ідея. Група людей починає танцювати і не може зупинитись. Але чому вони танцюють залишається відкритим запитанням: його можна ставити знову і знову й отримувати різні відповіді – залежно від того, чого шукаєш і прагнеш.
Безумство. Голод. Протест. Свобода. Насолода. Екстаз. В уяві ноги танцюристів завжди в русі, у своєму незбагненному ритмі.
peredplata
