(й безжальних, як і сьогодні!, виродків).
Сучасне покоління, що виросло в новій Україні, мало що й знає про, як трактувалося тоді, безстрашну комсомолку, партизанку – Зою Космодем’янську, яку наприкінці листопада 1941 р. у Підмосков’ї стратили фашисти. Старші покоління пам’ятають численні патріотичні плакати, марки з напівоголеною, босоніж стоячою на снігу юну дівчину під шибеницею.
Про обставини страти З. Космодем’янської дізнався ось за яких обставин. Під час нашого з дружиною перебуванні на десятимісячних курсах по вивченню англійської мови у Москві в 1981-82 рр. (з ціллю – направити нас в одну з афринських країн аби нести мОлоді не так знання математики, як запалити її «невмирущими ідеями комунізму і його перевагами над загниваючим капіталізмом»), окрім іншого патріотичного натовкання нас, в т.ч. численними зустрічами з представниками партійно-силових міністерств і відомств, нам була організована поїздка із сивочолою жінкою-екскурсоводом в те поселяння, де сталася ця трагедія. Уже наприкінці я підійшов до неї з якимось запитанням, поволі розговорилися. Вона стиха і повідала мені із розповідей ще живих очевидців села версію, яка відрізнялася від офіційної своєю недосказаністю.
То ж, за наказом зверху Зоя Космодем’янська палила їхні хати, аби в лютий тоді мороз лютим фашистам не було куди сховатися і обігрітись!.. На моє запитання: а як же люди? – вона розвела руками…
Зоя Космодем’янська насправді була не партизанкою, а бійцем радянської армії і виконувала продовження сталінського наказу випаленої землі – новий наказ Ставки Верховного Головного Командування за №428, від 17 листопада 1941 р., в якому така тактика пояснювалася необхідністю викурити німців з усіх хатів і теплих сховищ, заставивши їх мерзнути просто неба!..
Ось цей наказ, підписаний сталіном і борисом шапошником:
«Руйнувати і спалювати всі населені пункти в тилу німецьких військ на віддалі 40-60 км в глибину від передової і на 20-30 км праворуч і ліворуч від доріг. Для знищення населених пунктів в указаному радіусі дій негайно кинути авіацію, широко застосовувати артилерійський і мінометний вогонь, команди розвідників, лижників, партизанські диверсійні групи, забезпечені пляшками із запалювальною сумішшю, гранатами і підривними засобами».
Те ж саме, захищаючи москву, робили і панфилівці. Військовий комісар Панфилівської дивізії Погорєлов звітує, що «з допомогою запалювальної суміші, простим підпалом і артогнем» з 19 по 30 листопада 1941 р. було знищено 50 населених пунктів під москвою.
… Коли Зою Космодем’янську, як розповідала екскурсовод, вели до шибениці – селяни плювали їй услід…
Ось звіт про цей «героїзм»:
peredplata
