Поету, Педагогу і Просвітнику Юрію Федьковичу в ці серпневі дні виповнилося 189!
Згадуємо Великого Верховинця в часи великої війни передусім тому, що ним утверджувалися для упокореного й спраглого Волі Народу вічні істини, якими варто жити, торуючи дорогу до своєї Долі. Про одну з них сказав колись Іван Франко, вшановуючи його 25-літню творчість: «першорядний талант, справжній Поет з Божої ласки, неприятель московського монгольства».
А за рік до відходу в засвіти у вірші «Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь» Федькович викарбує для наступних поколінь свою мрію і сенс земного життя:
«Я люблю мою Русь-Україну;
Я вірую в єї будучину;
В тій-то надії я живу й умру».
Саме такі найвищі вартості ним проповідувалися в надзвичай важливій для українців газеті “Буковина”, яка стала речником національної соборності в роки його редакторської праці, утверджуючи традицію Тараса Шевченка – «Борітеся!», проголосивши свою знамениту програму: “Чужого ми не бажаємо, тiльки своє боронити хочемо!”
Недарма той же Франко в статті «Реалісти чи кар’єристи?» зазначить, що «найбільше гомону на українсько-руській землі робить чернівецька газета «Буковина». Редагована живо і талановито».
А чому? Мабуть тому, що її творили найкращі, пристрасні захисники українськості: Юрiй Федькович, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, брати Воробкевичi, Омелян Попович, Євгенiя Ярошинська, Осип Маковей, Марко Черемшина… Не перелічити цих славних будителів народного Духу, які закладали грунт для розвою української мови, ідеї єдності, соборності українства. Бо уявімо собі на мить, що трохи пізніше, в оті не прості часи міжвоєнного періоду (20-30 роки ХХ століття) на Буковині виходила ціла низка газет Українською Мовою: «Боротьба”, „Воля народу», ”Гасло”, «Голос Буковини», „Громада”, ”Громадянин”, ”Каменярі” , „Християнське слово”, „Народна сила” „Народний голос” , ”Наша Буковина”, „Нова рада”, „Нове життя”, „Партія народу”, ”Рада”, ”Рідний край”, „Самостійна думка”,” Хліборобська правда”, ”Хліборобське слово”…
Чом не приклад для наслідування сучасними “очільниками” від культури!?
І як брехливо, цинічно й пихато звучали пізніше заяви «совєтів-асвабадітєлєй», які нібито з’явились в 1939-40 роках на цих українських землях для звільнення народу від «темряви». Такими ж здичавілими й брехливими залишаються й понині ці «денацифікатори» з глибин моzковського неандертальства.
Варвари- русифікатори. Сьогодні московські вандали повсюди вилучають українські книги, газети, журнали, спалюючи їх в котельнях. У Ровеньках на Луганщині зафіксовано масове спалювання української літератури, в Маріуполі окупантами спалено всі книги з бібліотеки храму ПЦУ Петра Могили. Серед знищених – рідкісні україномовні видання.
У той же час окупанти завозять на тимчасово окуповані території свою пропагандистську макулатуру ( понад 165 тисяч примірників), а кремлівський диктатор ще й наказав, щоби для окупованих бібліотек було закуплено 2,5 мільйона екземплярів «рузькомірськіх» книг, зробивши це «максимально оперативно”.
Московити знищили дотла десятки українських бібліотек, понад 150 суттєво пошкодили. Повністю зруйновано бібліотеку рідкісних книг Харківського університету імені Каразіна, де зберігали понад 60 тис. історичних книг і рукописів, а наприкінці липня 2023 року розбомблено школу на Сумщині, де розміщено науково-дослідний центр по сталінському голодомору, визнаного понад 30 країнами світу як акт Геноциду проти України.
Так завжди злотворив цей «глубінний народець» щодо української Культури і Рідного Слова. І чинитимуться такі звірства допоки скнітиме на цьому світі недоімперська московія. Мусимо побороти!
Тому й згадуємо нині з такою повагою Федьковичеві ідеали, силу його Слова. Ідеали не минувшини, а для сучасного й майбутнього Українського народу. Бо він в найтяжчі часи бездержавності зберіг, зміцнив і зростив Рідне Слово й віру в єдину Україну, зробивши «мертвий» Народ «живим», про що відомий український учений, співзасновник Української Академії Наук, професор Степан Смаль-Стоцький сказав: «…до великого відродження нашого Народу він перший поклав могучу, сильну, віковічну підвалину – Рідне Слово».
Данина шани Поету, який прорік для України велику Ідею та Мрію: «У науці, у розраді / України доля, / А в залізі да у крові / України воля; / А у пісні голоснії / України слава! Благословіть Україну, а я заспіваю».
Слава національному Лірнику і Вірнику!
peredplata
