14-15 жовтня в Болгарії відбувся Перший український з’їзд всіх українських організацій на терені Болгарії. З’їзд мав на меті утворення одного центру для українців в Болгарії, а також надання допомоги голодуючим України.
У роботі з’їзду влади участь 26 делегатів від українських організацій, які утворили «Союз Українських Організацій в Болгарії», головою якого обрали Павла Блажка. Після з’їзду відбувся молебень, а також Академія, на якій обговорювали ситуацію з Голодом в Україні та ухвалили Резолюцію в якій приверталося увагу до ситуації в Україні.
Згодом, 29 жовтня, в історичний День смутку української нації в Болгарії відбулися заходи на вшанування загиблих від голоду. Публікації Болгарської преси з даного заходу можна подивитися тут: https://www.ukrinform.ua/…/3791643-u-sofii-zberigaetsa…
21 жовтня член ОУН 18-річний студент першого курсу Львівського університету Микола Лемик прийшов до російського консульства у Львові і пострілом з револьвера в чоло і в серце вбив секретаря консульства Олександра Майлова, та після того здався поліції. Під час арешту заявив, що здійснив вбивство за наказом організації. Миколу Лемика вже затримувала польська поліція за участь у акції на Личаківському цвинтарі біля могили Івана Франка.
Цим скористалися поляки, щоб провести масові арешти серед українців, зачинені чотири українські великі друкарні, затримано всіх українських редакторів та технічний персонал. Через певний інформаційний ваукуум породив чимало версій щодо причин здійснення акції та особи самого атентатника. 30 жовтня 1933 року польський суд засудив Лемика до довічного ув’язнення.
На 29 жовтня 1933 року була заплановано проведення Дня смутку української нації. Всюди, де живуть українці, планувалися служби Божі за померлі душі внаслідок Голоду в Україні. Цього дня були скасовані розважальні заходи, забави та танці. Всюди повинні були відбуватися збори та віча, на котрих планувалося обговорити комуністичну політику винищення українців. Українців планувалося закликали припинити чвари та об’єднатися в боротьбі за визволення України.
Проте і цей захід в Чернівцях міністерство внутрішніх справ Румунії проводити заборонило! Як відомо, раніше воно вже заборонило масову акцію, заплановану на кінець серпня. Крім того конфіскувала два номери газети «Час», а проти головного редактора порушили 7 кримінальних проваджень. Воістину злою мачухою стала Румунія для буковинських українців, щонайменше чужою до їх горя щоб не сказати більше.
Не зважаючи на заборону, у Жадові, при тому, що священник був румуном, він пішов всупереч владі і таки провів урочистий молебен, про що йдеться у відповідній публікації. «Братам з Радянської України, що померли мученицькою смертю від голоду, від куль червоних катів, від студени на засланнях і від усяких пошестей».
Також публікував «Час» і звернення українських організацій до президента США Рузвельта, в якому змалювали ситуацію в Україні та звертаються з проханням до уряду перевірити умови життя в СРСР до того, як погодяться на визнання більшовицького уряду в Москві.
В українських колах були суттєво стривожені, що радянська влада планує продовжити морити українців голодом ще впродовж зими 1933/34 років, чого переважна більшість населення вже б не перенесла. Тому вимагали від усіх країн світу та міжнародних допомогових організацій надати відповідну допомогу голодуючим та натиснути на радянський режим. І крім того, наводили приклади жахливих наслідків голоду.
Наступного разу підготую ще публікації за другу половину листопада та грудень 1933 року.
Як писав час, Конець буде.
peredplata
