Дорогі співвітчизники! Вітаю із добрим святом святого Миколая і тих, хто залишився в Україні, і тих, хто виїхав за кордон! У цей день завжди ставлю традиційний допис про нього.
У темні часи війни і горя у світі панують обман та лукавство, й люди легко спокушаються лестощами численних пропагандистів-лжепророків, які паразитують на людському горі та навіюють страхи та зневіру. І коли більшість захоплена пропагандою лжемесій, тоді найважче зберегти здоровий глузд, добре серце, чисте сумління та образ Божий у собі.
Але на грішній землі завжди є добрі люди, які виносять на собі всіх та для багатьох слугують орієнтиром правди та любові. Такою людиною залишається й до нині “свій для всіх” – святий Миколай!
***
Хороших єпископів у Церкві Христовій було багато. Пам’ятають небагатьох із них, а віками люблять Миколая. Сучасні діти ще знають його під іменем Санта Клауса. У пам’яті радянських дітей залишилася його “підробка” – Дід Мороз.
***
Святий Миколай став єпископом у IV ст. Це був перехідний період в історії Церкви від древньо-римського до християнсько-візантійського.
Миколай був обраний єпископом в грекомовному малоазійському місті Мири. Древня Церква перейняла багато світських демократичних інституцій. І в той час єпископів ще обирали.
Церква (з гр. еклесія) була у грецьких полісах собором суверенної громади вільних громадян. Вони періодично збиралися для вирішення спільних соціальних проблем.
У древніх греків “єпископом” називався державний чиновник фінансового управління еклесії (церкви), який завідував у містах роздачею хліба бідним прошаркам населення. Розповсюдження безкоштовної допомоги називалося “літургією”, що з грецької перекладається як “суспільна справа”.
Чесність, порядність і відповідальність були головними вимогами міської громади до світського єпископа, якому довіряли великі гроші. В християнській громаді до єпископа висувалися ті ж самі вимоги:
“Але єпископ має бути бездоганний, чоловік однієї дружини, тверезий, розважливий, чесний, гостинний, здатний навчати” (1Тим 2,2).
У текстах числених життєписів Миколая відзначаються ці ж самі чесноти звичайної порядної людини.
Суспільне діло милосердя було органічною частиною християнської літургії, якою керував єпископ. Добрий християнський звичай роздавати подарунки дітям і обездоленим у день святого Миколая – то звичайна антична практика.
Миколай був хорошим єпископом як для світського суспільства, так і для християнської громади. Він не тільки чесно розпоряджався довіреними йому Церквою коштами. Але й на справи милосердя витрачав власні статки.
Добрий єпископ був настільки відданим справі свого життя, що не завів сім’ї. Хоча церковні звичаї на той час цього не забороняли.
Святий Миколай не відзначався суворими подвигами побожності. Він просто відповідав своїй посаді і оправдав покладене на нього довір’я Церкви. Служіння єпископа не обмежувалося звершенням літургії для вірних. В своєму служінні всім людям він не розрізняв християн від язичників.
***
В древності християнські громади намагалися обирати у єпископів тих людей, які мали високе соціальне положення в Римській імперії. Це робилося для того, аби вони могли представляти у муніципалітеті інтереси церкви, або домомагати християнам своїми статками. Такими єпископами стали св. Амвросій Медіоланський, св. Кипріан Карфагенський, блаж. Августин…
Святитель Миколай також був багатим античним аристократом. Те, що він з дитинства читав Писання, свідчить про неабияку заможність його родини. Книги на той час були дорогими і передавалися у спадок.
Статки єпископа Миколая, наприклад, дозволяли підкинути сусіду три мішечки із золотом, аби викупити дочок із сексуального рабства. Він також купляв хліб за свої кошти для голодуючих рідного міста.
Малоазійські міста вели постійну торгівлю хлібом, який доставлявся із Африки кораблями. Від безперешкодного функціонування морського флоту залежало життя грецьких міст. До доброго улюбленця “богів” Миколая, могли звертатися жителі міста, щоб той помолився про безпеку матросів в цій “Дорозі життя”. Напевно тому Миколай залишився в народній пам’яті як помічник подорожуючих на морі і на суші.
Єпископ Миколай займав особливе положення в суспільстві і чесно ним користувався. Маючи зв’язки в міській адміністрації, св. Миколай брав участь у судових процесах і допомагав скасовувати несправедливі вироки.
Таку людину знали усі верстви суспільства і не могли нею не захоплюватися. Дивлячись на нього, люди часто починали любити Творця, Який створив таку чудову Людину:
“Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (Мф 5, 16).
***
Святий Миколай був одним із останніх єпископів, яких обирали церковні громади грецьких полісів. У Візантійській імперії єпископів призначала держава.
Більшість призначенців дбала про власну кар’єру. Хороші люди на посаді єпископа стали виключенням. На цьому фоні особистіть святителя Миколая сіяла, як ясна зоря на темному небі.
***
Люди пам’ятають більше практиків життя ніж теоретиків правильного мислення!
Миколай був оригіналом серед сотень єпископів свого часу. Згодом виявилося, що він мало не один такий унікум був за всю історію Церкви… Аж до нашого часу. Він залишився в людській пам’яті як живе втілення євангельських ідеалів у світі людей.
Як на мене, то постать святого Миколая тому й так запам’яталася, що він втілив у своєму житті добрі риси Людини!
***
Миколай був такою людиною, яка не могла жити спокійно, якщо не творила Добро. Коли сьогодні під час війни росії з Україною кожен українець терпеливо і вперто творитиме своє маленьке Добро, то тоді усі разом ми обов’язково переможемо велике російське зло.
Автор Денис Таргонський
peredplata
