Останнє слово Валерія Марченка на суді (13.03.1984)

Останнє слово Валерія Марченка на суді (13.03.1984):

“Коли я вступив до універ­ситету, я дізнався, що 5 мільйонів українців добровільно відмов­ляються від рідної мови, від тієї краси та багатства, що отримує кожна людина від народження. До цих 5 млн належите також і ви, громадяни суддя, прокурор та адвокат. З приводу такого неприрод­ного явища — чому українці на своїй землі втрачають зв’язок з рідною мовою, я написав у 1973 році дві статті — ”3а параваном ідейности” та ’’Київський діялог” , яким не довелося побачити світу і яких ніхто не встиг прочитати. За них мене Київський обласний суд покарав на 8 років позбавлення волі.

Виявляється, Україна — єдина країна, що входить до складу ООН, висилає своїх в”язнів за межі своєї території. Перебуваючи в Пермських радянських концтаборах, я зіткнувся з брехнею та беззаконням.

Як людина вільна, тобто що вважає себе вільною, де і в яких умовах вона не перебувала б, я не міг мовчати і писав про те. За це мене зараз судять. Я проти брехні і облуди, беззаконня і фальшу. Я за вільну розкуту думку, я захищаю гідність людини, відстоюючи високі моральні принципи, як християнин, керуюся Божими заповідями. Мені, як громадянинові і чоловіку, соромно за мою країну, де жінки тільки за переконання відбувають 25 років каторги. За всю історію існування держав не було таких ганебних фактів.

Мене звинувачують у наклепах на радянську медицину. У

Пермській 35 зоні ІТК9 Івана Світличного поставили виконувати ’’легку” роботу — збирати дрібні деталі до праски, знаючи, що в нього немає пальців. Медкомісія визнала його спроможним до цієї роботи, а у висновку комісії було визначено, що в нього здоро­вих 5 пальців на обох руках (замість 2). Тоді на папері обвели Іванову праву руку з одним пальцем і відіслали в Пєрмь проку­рору — відповідь не надійшла. Чи це не наклеп на радянську медицину…

В моїй смерті в умовах табору будете винні ви, громадянин

суддя. А ось тут, під оцим гербом Української РСР пропоную пові­сити відбиток руки Івана Світличного з ’’медичним” твердженням, що на ній 5 пальців.”

***********************************

У судовому процесі Марченко показав, що більшість свідків — співпрацівники КҐБ, медичні працівники — низької кваліфікації, адвокат не захищає, а звинувачує. Протягом судового засідання Марченко почував себе погано, з’явилися ниркові коліки, боліла голова. Стояти міг, лише спираючися на бар’єр, просив у охорон­ців пити.

На запитання судді, чого він хоче від суду, Марченко нарешті вимовив: ”Та давайте вже ваші 15 років!”

Слідство тривало три місяці, суд — один день. Вироком Мар­ченко визнаний як особливо небезпечний державний рецидивіст і засуджений до 10 років табору особливого режиму і 5 років заслання.

Помер В.Марченко через 7 місяців після суду – 7 жовтня 1984 р.

Мар’яна Гдакович