Діяльність та боротьба Топорівського повстанського осередку ОУН-УПА, одного з найбільш активних на Буковині, ще довго вивчатиметься істориками. Саме тут, біля Добринівців, у березні 1945 року відбулися одні з найзапекліших боїв на Буковині між повітовою боївкою “Юрася” (Костя Майданського) та військами НКВС. Тоді повстанців оточили, відбувся бій, у якому понад 200 людей було вбито або заарештовано, а їхні родини виселили.
Меморіальний захід розпочався з покладання квітів та відкриття меморіальних дошок. Також провели національно-патріотичний захід “Веде нас в бій борців упавших слава”.
“Наше завдання – згадати всіх, хто свого часу пожертвував своїм життям, своєю долею. Тих, хто допомагав всім чим міг, боровся тим же ворогом, якому ми зараз протистоїмо. Разом з науковцями ми відновили імена всіх тих, хто долучався до повстанського руху. Так, у травні 1945 року окупаційні війська розстріляли Миколу Козака. Саме він очолював ОУН у Чернівцях та поширював різдвяні листівки.
Рахілії Гелич також загинув у березні того ж року у бою в Добринівцях. Родина Гуцуляків: Василь Гуцуляк загинув у листопаді 1947 року. Коли його вбили, стало відомо, що брав участь у понад 10 повстанських акцій. Він також був учасником підпільних заходів боротьби з голодом, які відбувались на цих теренах.
Сподіваємось, що надалі зможемо відновити і їхні біографії. Адже заарештованих учасників підпілля – понад 60. Все, що ми нині можемо робити – пам’ятати їх”, – науковець-історик Василь Мустеца.
Одним із провідних діячів українського національно-визвольного руху на терені Буковини був Кость Майданський “Юрась”. Він був керівником Садгірського районного проводу ОУН. Уродженець села Рогізна, яке тепер є мікрорайоном Чернівців. Як і в більшості борців за незалежну Україну, його доля трагічна. Родину радянська влада вивезла до Сибіру, а самого Костянтина вбила.
Серед учасників Товариства репресованих – Одарка Майданська, сестра “Юрася”. Вона згадує:
“Коли його вбили, я була дуже маленькою. Народилась 43 року, а Кость – з 24-го. Тоді мене разом з батьками виселили. Коли нас везли у вагонах, хтось із охоронців змилувався і дозволив залишитися, а решту життя прожила з тіткою.
Повернулася додому, коли моїй дочці було дев’ять років, проте чоловік загинув. Чи помер у дорозі, чи його викинули з вагона – ми так і не дізналися, де він і що з ним сталося”, – згадує Одарка Майданська. Її донька пригадує:
“Маму люди приносили додому, казали, що вона хотіла побачити Костю, свого брата, бо давно не бачилися. А Костю потім розстріляли у 1948 році. Разом із ним тоді розстріляли ще двох людей. Там, у лісі, є пам’ятний знак”.
На могилах політв’язнів провели молебню:
“Сьогодні зібрались тут у місці спочинку людей, які зазнали великої біди. Вони були виселені зі своїх домівок. Люди, яких катували і залишали помирати у в’язницях. Кожен з нас не одноразово чули історії, яких “написали” ці воїни. Тепер вони залишили цю історію нам, українцям. Для того, щоб ми пам’ятали, завдяки кому живемо на цій землі, у нашій країні”, – каже отець Микола.
Історична довідка:
У складі 70 повстанців боївка “Юрася” ввечері 17 березня 1945 року зайшла в село Колінківці Хотинського району та розташувалась на ночівлю. Для їх ліквідації із Хотина до с.Колінківці прибули дві групи загальною кількістю 57 осіб. 18 березня о 10.00 год розпочався бій, який тривав близько 2,5 години.
Після короткого оборонного бою повстанці перейшли у протинаступ. Енкаведисти під сильним несподіваним наступом розбіглися. В цьому бою повстанці втратили вбитими 6 чол. та відійшли в с. Добринівці Заставнівського району. З боку ворога було 4-ро убитих. Вранці, 19 березня 1945 року, опергрупа Хотинського міськвідділу НКВД та 50 солдатів 16-го інженерного батальйону військ НКВД з м.Чернівці (загальна кількість енкаведистів сягала 350 ос.) оточили село та виставили засідки.
Близько 9-ї години, усіх розбудила стрілянина та вибухи гранат. Розпочався справжній бій, який тривав чотири години. Втрати повстанців сягнули 28 осіб вбитими, при цьому чимало поранених, які застрелилися, щоб живими не датися в руки ворога. Після бою енкаведисти їх тіла завантажили на підводи й скинули за селом, в так звану Попову долину. Трупи облили бензином і спалили. 11 підпільників потрапили в полон.
peredplata
