“17 вересня 1989 р. на стадіоні в Чернівцях стартувала головна подія нашої “культурної революції” доби падіння СРСР – фестиваль української популярної музики (тоді казали – “естрадної”) “Червона Рута”.”, – Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко).
Перший фестиваль “Червона рута” став феноменом, поступом у здобутті незалежності Української держави. Фестиваль отримав назву “Червона рута” через Володимира Івасюка, який відкрив нову сторінку в історії української пісні, модернізувавши її. Пісні Володимира Івасюка невмирущі.
Чернівці тоді тиждень жили фестивалем – таке унікальне явище було в Україні вперше. Музика фестивалю збирала величезні аудиторії, сотні тисяч глядачів на стадіонах і великих площах, до цього таку кількість людей збирали лише політичні мітинги.
Учасників-фіналістів було так багато, що перевершило очікування організаторів.
Ядром творчої частини були Тарас Мельник, Анатолій Калениченко, Кирило Стеценко, Сергій Проскурня. Сценарій писала Софія Майданська. На першому фестивалі працювало феноменальне журі , головою якого був Мирослав Скорик, а членами – Назарій Яремчук, Іван Малкович, Тарас Мельник, Анатолій Калениченко.
“Найяскравіше на фестивалі продемонстрував свою відчайдушність Василь Жданкін. На стадіоні в Чернівцях під час закриття фестивалю “Червона рута”, де отримав найвищу нагороду – “Гран-прі”. Коли його запросили на сцену, він абсолютно несподівано для всіх почав співати заборонений тоді славень “Ще не вмерла Україна”, покликавши на підмогу мене та Едуарда Драча.”, – згадував Віктор Морозов (@Victor Morozov).
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
peredplata
