Цього року – 801-а річниця розгрому заліського (тобто прамосковитського) праімперіалізму
Взимку 1215-1216 р. суздальці (як тоді називалися предки московитів) влаштували голодомор Новгороду – давнього володіння Київських князів. Голодною смертю загинуло багато новгородців.
На допомогу вирушило київське військо.
У 1216 р. в битві на р. Липиці князь київської династії Мстислав Удатний разом із військом, приведеним із Київщини, а також смолянами, на чолі з сином Великого Київського князя Романа Мстиславича Всеволодом, ущент розгромив суздальців.
За даними літопису, в битві загинуло 9233 суздальців – дуже багато як для Середньовіччя.
Серед загиблих з боку русинів був хоробрий Іванко Попович.
Князь Мстислав Удатний тричі сам проїхав через лави суздальців.
Після зустрічі з київським військом, суздальський князь Юрій Всеволодович та його брат Ярослав, майбутній батько Олександра Невського, тікали в спідній білизні, у паніці загнавши семеро коней та залишивши на полі бою майже все військо.
Як пише літопис, рятуючись від смерті і полону, суздальські князі бігли приблизно по 60 км кожен, причому перший загнав трьох коней, а другий чотирьох. Юрій прискакав до Володимира лише в «першій сорочиці» (тобто в нижній білизні), аби його не взнали по одягу.
1808 року селянка, шукаючи ліщину, знайшла дорогоцінний шолом Ярослава, а під ним згорнуту кольчугу. Вочевидь, суздальському князеві після розгрому від киян вже не думалося про понти, він просто дуже хотів замаскуватися.
Практично, це був черговий потужний реванш Русі за погром Києва суздальцями 1169 р. Перший реванш відбувся ще 1170 р., коли військо Романа Мстиславича, майбутнього засновника Галицько–Волинського князівства у лютому 1170 р. вщерть розбило армію суздальців. У полон захопили стільки суздальців, що їх продавали по 2 ногати (1 ногата дорівнювала 1/20 гривні).
Якщо рахувати розгром 50-тисячного війська суздальців під Вишгородом у грудні 1173 – то це третій удар.
Після битви на р. Липиці Володимиро–Суздальске князівство розпалося на численні уділи і вже було не здатне загрожувати інтересам Києва та втручатися в справи Русі. У ті часи мешканці Києва (у літописах – «Кыъва», і тільки так), Чернігова, Переяслава, Володимира-Волинського, Луцька звалися «русином», а мешканець Суздалі, Новгорода, Смоленська – однозначно ні.
Олександр Палій
peredplata
