Варшавське повстання проти Путіна. У Польщі відповідають на кожен випад Кремля

Комбіноване фото. Ліворуч: у присутності Йосипа Сталіна керівник МЗС СРСР В’ячеслав Молотов підписує так званий пакт Молотова-Ріббентропа із нацистською Німеччиною, який передбачав поділ Польщі. Москва, 23 серпня 1939 року. Праворуч: нинішній керівник Росії Володимир Путін

(Рубрика «Точка зору»)

У п’ятницю ввечері, 17 січня, жителі російської столиці могли стати свідками салюту, присвяченому 75-й річниці взяття радянськими військами Варшави. Перед цим на сайті Міністерства оборони Росії був опублікований великий медіа-проєкт, пов’язаний з цією датою і названий його авторами «Варшава у вогні». Читачі матеріалів, оприлюднених відомством Сергія Шойгу, могли переконатися, з якою ненавистю і гидливістю ставилися радянські пропагандисти, чекісти і їхні начальники до учасників Варшавського повстання – тих, хто хотів звільнити польську столицю від нацистів і розраховував на допомогу Радянської Армії.

Однак ця армія протягом усього періоду повстання і знищення його учасників і самої Варшави гітлерівцями стояла на іншому березі Вісли і спостерігала за однією з найстрашніших трагедій в історії Другої світової війни.

Центр столиці Польщі після Варшавського повстання 1944 року (фото 1946 року)
Центр столиці Польщі після Варшавського повстання 1944 року (фото 1946 року)

Спостерігала, щоб потім увійти у знищене ворогом місто і після розправ над тими польськими патріотами, хто ще зберігав в собі сили боротися за свободу своєї країни, віддати владу своїм союзникам – комуністам, які намагалися перетворити країну на сталінський бантустан. Ось таким воно було, це звільнення Варшави.

Однак у Кремля сьогодні зовсім інше уявлення і про історичну правду, і про справедливість, і про добро і зло.

Німецький і радянський офіцери потискають руки наприкінці Польської операції, 1939 рік. Фото ТАСС, яке було опубліковано у вересні 1940 року в газеті «Красная звезда» до першої річниці поділу території Польщі між Німеччиною і СРСР
Німецький і радянський офіцери потискають руки наприкінці Польської операції, 1939 рік. Фото ТАСС, яке було опубліковано у вересні 1940 року в газеті «Красная звезда» до першої річниці поділу території Польщі між Німеччиною і СРСР

Російські керівники примудряються вичитати в документах, які однозначно викривають Сталіна і все його злочинне оточення – як політичне, так і військове – зовсім інші слова. На думку глави російського зовнішньополітичного відомства Сергія Лаврова, оприлюднені документи проливають світло на те, «хто і як звільнив Варшаву».

І, зрозуміло, ким для Лаврова та інших генералів і солдатів російської пропаганди є воїни Армії крайової, які вели нерівну боротьбу з нацистами, але не хотіли підкорятися комуністам – «бандитами» з більшовицьких реляцій.

У Польщі відповідають на кожну брехню Кремля

Польщі в такій ситуації доводиться вести боротьбу за свою власну історичну пам’ять, за свою ідентичність. Боротьбу з Володимиром Путіним, російськими керівниками, російськими пропагандистами і їхніми союзниками і попутниками в західних країнах.

Але, як бачимо, Польща не збирається «домовлятися» про історію, навпаки – ми спостерігаємо нині Варшавське повстання проти Путіна, повстання захисту власної честі і пам’яті.

Польські офіційні особи, парламентарі, чиновники, журналісти відповідають на кожен російський випад, на кожну кремлівську брехню, на кожен обстріл Варшави в московському небі. Тому що в питаннях, які стосуються власної історії і чужих спроб її оббрехати і принизити, не може бути ніяких компромісів. Можна спільними зусиллями добиватися правди, але не можна сприяти поширенню брехні.

Це відповідь тим, хто запитує «какая разница

Це саме те, чому українцям варто повчитися у поляків. Та й відповідь на питання, яке може отримати кожен, хто запитує «какая разница», хто стверджує, що мову й історію не намажеш на хліб.

Поштова листівка із зображенням мапи України «Carte de L’Ukraine». Червоним кольором позначено територію, яка потрапила до складу СРСР. Ця листівка була видана в Бельгії у 1930-х роках
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Війна ідентичностей. Україна опинилася перед новими викликами

Успішні держави починаються не просто з поваги до своєї спадщини, своєї мови, своїх героїв. Вони починаються з честі. І той, хто готовий проміняти цю честь на презирство до своєї країни, популістські гасла і виконання нездійсненних обіцянок, отримує в результаті деградацію, злидні і війну. І їде на заробітки в ті країни, які про свою честь не забувають.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

https://chas.cv.ua/wp-admin/post-new.php

peredplata