Юрій Пуківський
кандидат історичних наук, етнолог, науковий редактор журналу “Локальна історія”
Сліди останніх людей
– Мені було дев’ять років. Мама дала мені вчитись прясти. Кажу: мамо, я йду до сусідів, бо там старі люди байки оповідають. А колись страшні байки були дуже модні! Бо не було нічого – лише оповіді. До них прийшов старий дідо. Витягнув книжку – таку, як зошит, трішки грубшу – і каже: я тут прочитаю, що далі буде, що Михальда-пророчиця пише. Я опустила веретено: все, буду слухати.
Так починає спогади 90-річна Ганна Яців, жителька села Мала Горожанка, що в нинішньому Стрийському районі на Львівщині.
Дев’ятирічна дівчинка була зачудована розповідями з книжечки. Та ще більше дивувалась тоді, коли передбачення здійснились. Михальда пророкувала, що люди бачитимуть і чутимуть одне одного в будь-якому куточку планети, – це справдилось завдяки телебаченню (ми б уточнили: завдяки інтернету). У небі літатимуть великі птахи із залізними дзьобами – літаки.
Втім найбільше пані Ганну вразило пророцтво, що “на світі залишиться так мало людей, що коли одна людина знайде слід іншої людини, то буде його цілувати”.
Передвоєнний бестселер
Пророкування, передбачення майбутнього дуже органічно увійшли в найрізноманітніші релігійні системи. На початку вони були частиною первісного мітологічного мислення. Однак ясновидства популярні й у добу постінформаційного суспільства. Сучасні обивателі так само, як далекі прародичі, не байдужі до апокаліптичних та есхатологічних ідей, пов’язаних із “кінцем світу”.
На Галичині в першій половині ХХ століття дуже популярною була книга із пророцтвами “арабської цариці Михальди, яку також звано Сабою”. Цей текст став культовим завдяки особливостям народної релігійности, що сформувалася на перетині релігійної книжности та фольклору.
Дослідники вважають, що на українських теренах тексти із пророцтвами стали популярними підо впливом польської і чеської літературної моди. Сучасна преса пише, що книжка з передбаченнями вперше вийшла в Польщі 1916 року у видавництві Warszawska Drukarnia під титулом “Mądra Rozmowa Królowej ze Saby z Królem Salomonem” (“Мудра бесіда цариці зі Саби з царем Соломоном”). До Другої світової війни брошурку перевидавали багато разів у різних редакціях і великими тиражами.
“Читання Михальди” перетворювалося на священнодійство – збирався цілий гурт сусідів та знайомих, яких посвячували у зміст таємничих пророцтв
Зрозуміло, що книги не видавали в період радянського войовничого атеїзму. Розповсюдження будь-якої літератури релігійного змісту було небажаним і вважалося небезпечним. Втім навіть у той час “Пророцтва Михальди” захоплювали читачів та слухачів. На горищах багатьох галицьких домівок і нині можна відшукати екземпляр “Славних пророцтв…” містичної провидиці
peredplata
