У часи Враничів та Вітольдів церква була дводольною, без жодних дерев’яних прибудов і навіть даху з декоративними куполами. Фактично вона виглядала мурованим кубом і виконувала роль невеликої фортеці. Навіть зараз про її релігійну сутність нагадують лише маленькі маківки з хрестами. Протягом свого існування церква зазнала декілька перебудов.
У 1816 році до бабинця було добудовано дерев’яну прибудову на кам’яному фундаменті. У XIX столітті у південно- західній частині церковного подвір’я була побудована дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця.
У 1884 році церкву оздобили цеглою, а церковні мури підперли чотирма кам’яними контрфорсами. А на початку минулого століття дах перекрили бляхою. Однак історія давньої пам’ятки архітектури таїть безліч загадок. Одна з них – про точну дату побудови храму. Позаминулого року держава виділила півмільйона гривень на реставрацію храму і майстри Львівського інституту “Укрзахідпроектреставрація” проводили відновні роботи. І поряд зі знайденими раніше фресками XV століття під час робіт відпав тиньк і відкрилася невелика ніша, а в ній – намальована на стіні ікона. Фреска на вигляд була зовсім іншою, ніж раніше знайдені мальовані образи. Відрізнявся і фон, і використані фарби… У серця художників закрався сміливий здогад – усе свідчило про те, що знайдена фреска є значно старішою за інші! Але це вже піддавало сумніву 1453 рік, як рік будівництва Свято-Вознесенської церкви. Відтак припущення підтвердилися: у Вознесенському храмі справді є два види фресок – старші і молодші, XV і… XIV століття!
Колись на території храму був монастир. А в невеликій ніші під склепінням храму намальований Георгій (Юрій) Побідоносець, тож цілком можливо, що “ раніше старовинний Свято-Вознесенський храм в Лужанах був Юріївським.
У XIX столітті настоятелем Вознесенської церкви був високоосвічений і мудрий священик Георгій Дан. Він зробив повний опис храму і цей документ й досі зберігається в архіві і свідчить про те, що дуже багато фресок були просто замальовані. Притвор церкви добудували у XIX столітті, та й крівля церкви теж сучасна. Серед антикварних раритетів є і дві старовинні плащаниці.
У 2009 році на території Свято-Вознесенського храму були проведені масштабні археологічні розкопки, де було знайдено залишки печі часів трипільської культури, а також поховання різних часів. Цікавим є той факт, що останки похованих були розміщені одні поверх інших, а також багато серед них було молодих людей, жінок і навіть дітей. Також археологи на чолі із професором кафедри археології М. Пивоваровим знайшли чимало монет, старовинних знарядь праці та посуду.
Планується також продовження археологічних досліджень не тільки на території церкви, але й у самому храмі. Бували в церкві і сановиті гості – вже доведено, що гетьман Петро Сагайдачний під час військового походу на турків у Хотин молився в ній за успіх у битві. Також була тут і велична місцева святиня – мощі покровителя Буковини святого Іоанна Нового Сучавського. Нетлінні останки святого перевозили на батьківщину (у румунську Сучаву) і цілу ніч рака з мироточивими кістками Іоанна Сучавського, зібравши багато вірних, перебувала у Вознесенській церкві. Наразі церква діюча, належить до УПЦ Київського патріархату.
Погляд на останок
Джерела:
luzhanylib.wordpress.com
haidamac.org.ua
peredplata
