Верховна Рада України ухвалила закон про державну допомогу суб\’єктам господарювання.
Закон встановлює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері державної допомоги.
Законом визначається, що державна допомога суб’єктам господарювання – підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності. Незабезпечена особа (працівник, який не може на рівних умовах конкурувати на ринку праці) – працездатна особа, щодо якої виконується одна з умов: особа віком від 15 до 24 років або старша 50 років; протягом шести місяців особа була безробітною; особа не має повної середньої, середньої спеціальної чи професійно-технічної освіти або здобула таку освіту не пізніш як два роки тому і раніше не мала оплачуваної постійної роботи; неодружена особа, яка проживає з однією чи більше особами, які перебувають на її утриманні; особа працює в галузі чи має професію, в якій гендерна нерівність щонайменше на 25% перевищує середній рівень у всіх галузях економіки, та належить до гендерної групи, щoдо якої існує така нерівність; особа є представником етнічної меншості і потребує розвитку мовних навичок, професійного навчання і досвіду роботи за профілем з метою набуття перспектив отримання постійної зайнятості.
Дія закону поширюється на будь-яку підтримку суб’єктів господарювання надавачами державної допомоги за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів для виробництва товарів або провадження окремих видів господарської діяльності, крім окремих випадків. Державна допомога полягає у передачі ресурсів держави чи місцевих ресурсів окремим суб’єктам господарювання, а також у втратах доходів відповідних бюджетів.
Державна допомога може реалізовуватися у таких формах: надання субсидій та грантів; надання дотацій; надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів.
Державна допомога є допустимою, якщо надається з метою: забезпечення споживачів соціально важливими товарами, за умови що така допомога не є дискримінаційною стосовно місця походження товарів; відшкодування шкоди особам, постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, згідно із законом.
Уповноваженим органом є Антимонопольний комітет України. Він приймає рішення про повернення незаконної державної допомоги у разі визнання її недопустимою для конкуренції. Рішення про повернення такої державної допомоги надсилається надавачеві державної допомоги протягом трьох днів з дня його прийняття. Надавач державної допомоги зобов\’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, її отримувачем відповідно до рішення уповноваженого органу та повідомити уповноваженому органу про виконання його рішення у встановлений строк.
Закон набирає чинності через три роки з дня його опублікування (02.08.2014), крім частини 2 статті 6, частини 1 та пунктів 6-10 частини 2 статті 8, частини 2 статті 14, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Провідний спеціаліст Чернівецького міського управління юстиції Людмила ПИЛИПІВ
peredplata
