Розбудова громадянського суспільства, демократизація всіх сфер суспільного життя – стратегічна мета нашої держави, що набуває особового значення на шляху просування України у європейський та світовий простір, наближення до європейських стандартів демократії.
Особливо важливою проблемою у розбудові українського громадянського суспільства, яка потребує постійної уваги та негайного вирішення, є взаємодія суспільства з державою. Невміння громадян зорієнтуватися у чинному законодавстві, захистити свої права – та ще у контексті відсутності належної уваги певних державних органів до запитів людей, – суттєво ускладнює, а то й робить неможливим будь-які серйозні починання, що здійснюються державою, адже це невміння й незнання законів ускладнює процес реального наповнення конкретним змістом конституційних положень і, зрештою, є серйозною перепоною на шляху України до побудови справді європейського суспільства.
Задекларувавши у Конституції України право кожного, у передбачених законом випадках, отримати безоплатну правову допомогу, державі необхідно ще й забезпечити його реалізацію. Тим більше, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком саме держави.
Закон України «Про безоплатну правову допомогу»(далі – Закон) було прийнято Верховною Радою України 02.06.2011 р., тобто майже через 14 років після прийняття Конституції України, яка проголосила право кожного на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, – безплатно.
Прийнятий Законвизначає порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги, суб\’єктів її надання, державні гарантії надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у цій сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань надання безоплатної правової допомоги.
Визначальними принципами Закону є гарантована державою доступність та якість безоплатної правової допомоги.
Згідно з Законом, правова допомога — надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізаціїправ і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Відповідно до статті 6 Закону «Законодавство України про безоплатну правову допомогу» питання надання безоплатної правової допомоги в Україні регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України\”.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правокожного на правову допомогу, зокрема, у випадках, коли вона відповідно до закону повинна надаватись безплатно передбачено і в зобов\’язаннях України за низкою міжнародних договорів, які містять положення щодо надання правової допомоги і учасником яких є Україна. Йдеться про Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1966 р. та міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1996 р.
Слід підкреслити, що ряд питань надання безоплатної правової допомоги регулюються і підзаконними актами, зокрема Постановами КМ України.
Стаття 9 Закону називає суб\’єктів надання безоплатної первинної правової допомоги, до яких відносить:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) фізичних та юридичних осіб приватного права;
4) спеціалізовані установи.
Порядок надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб\’єктами регулює ст. 12 Закону:
1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги.
2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел.
4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.
5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статуту мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
6. Порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги затверджуються Міністерством юстиції України.
Вже починаючи зі стадії первинної правової допомоги до цієї роботи можуть долучатись адвокати в порядку, встановленому цим законом. В основному це будуть разові договори, тобто на виконання певного конкретного завдання в руслі надання первинної правової допомоги.
7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших фахівців у відповідній галузі права.
8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи юридична особа приватного права, з якими укладено договір про надання первинної правової допомоги, зобов\’язані надавати високоякісну допомогу в обсязі та в строки, визначені договором.
Отже під терміном «правова допомога» Закон визначає – що це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадян, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушень, тобто це правова допомога, що гарантується державною та повністю або частково надається за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. «Безоплатна первинна допомога» – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зоя ФЕДИК
провідний спеціаліст відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області
peredplata
