Приписи святих канонів стверджують, що «устрій церковних справ повинен відповідати політичним і державним формам» (канон 17, ІV і VІІ Вселенські Собори). Простіше кажучи, у незалежній державі має бути незалежна Православна Церква.
Наші сусіди, близькі і далекі, поляки, болгари, грузини, естонці, позбулися залежності від Московського патріархату, не захотіли, щоб їхні Православні Церкви керувалися центром сусідньої держави.
Наприклад, 13 листопада 1924 року Вселенський Патріарх Григорій VІІ видав Томос (Декрет) про визнання автокефалії (незалежності) Польської Православної Церкви, в якому зазначено неканонічне приєднання шляхом симонії (підкупу) Київської Митрополії до Московської Церкви.
Дійсно, 1686 року підкуплений Москвою Константинопольський Патріарх Діонісій видав грамоту про передачу Київської Митрополії під правління Московського Патріархату. Невдовзі після цього Патріарха Діонісія за підписання незаконної грамоти Синод Константинопольського Патріархату позбавив патріаршого престолу. Але до таких «дрібниць» Москва не прислуховується і продовжує тримати в тісних обіймах Українську Православну Церкву.
Є досвід, приклади, як позбулися залежності від Москви і здобули автокефалію в різних державах.
При бажанні цим досвідом могли б скористатися в Україні. Але, на жаль, цього не відбувається. Тому Московський патріарх Кирил (Гундяєв) нав’язує нам «русский мир», створює православну російську армію «За веру, за СССР», освячує зброю, якою сепаратисти з московськими військами вбивають українських воїнів, волонтерів і мирних мешканців Донбасу. А ієрархи, батюшки Української Православної Церкви лякають своїх парафіян Європою, де, мовляв, панує розпуста, нема справжнього православ’я, яке є тільки в Москві, підтримують московський обман про «бандерівців» і «фашистів» в Україні.
Словом, велика біда у нас, спричинена Московським Патріархатом. Якби не було залежності Української Православної Церкви від Московського Патріархату, не було в Україні президента Януковича, портрети якого на президентських виборах виставляли поряд з іконами святих, а батюшки під час миропомазання закликали людей: «Голосуйте за Януковича!». В церквах УПЦ МП роздавали агітаційні календарі, листівки…
Біда ще й у тім, що новий предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій – великий українофоб і москвофіл. Він отримує нагороди від президента Російської Федерації Путіна, патріарха Кирила, бо є за що. Цей чоловік ніколи не прислухався до голосу українського народу і сьогодні не чує звернень до нього з проханням об’єднатися з іншими Православними Церквами України в єдину помісну Українську Православну Церкву. Не чує він і своїх односельців із села Коритне Вижницького району, котрі ведуть боротьбу за перехід своєї парафії до УПЦ Київського Патріархату, богослужіння українською мовою, участі сільської церкви в допомозі українським воїнам, а не російським агресорам, молитов за перемогу України, а не Росії.
В Єрусалимі напередодні Пасхи під час молитви Єрусалимського Патріарха біля Гробу Господнього зійшов благодатний вогонь. Це чудо сучасності підсилює віру християн і надію людей усього світу на Божу благодать, на мир, на перемогу добра.
У Москві відбулося чудо по-московськи.
«ВО ВРЕМЯ КРЕСТНОГО ХОДА НА ПАСХУ В ХРАМЕ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ У ПАТРИАРХА КИРИЛЛА ПОГАСЛИ СВЕЧИ. РОССИЯНЕ! ПРАВОСЛАВНЫЕ! ВАМ КАКИЕ ЕЩЁ СИГНАЛЫ НУЖНЫ?»
Так написали про це в соціальних мережах. А нам, українцям, які ще сигнали, знаки потрібні? Чи не пора українцям скинути полуду з очей і нагадати Московському патріархові Кирилу, що пора йому зайнятися «русским миром» в Росії, де вщент знищені церкви, народ гине від пияцтва, бездуховності.
Які ще ознаки чуда потрібні українцям і українській владі, щоб позбутися панування Московського Патріархату в Україні?!
В Єрусалимі зійшов благодатний вогонь, а в Москві, в руках «святейшего» патріарха Кирила, погасли пасхальні свічки. При цьому пожежі в Сибіру палають на все більших територіях.
Невже всього цього мало українцям, щоб зрозуміти, де є справжнє Православ’я, і перестати підтримувати Московський Патріархат в Україні.
За дорученням союзянок
Почесна голова «Союзу Українок» Чернівецької області Олександра ПОПЕЛЮК