Невдоволення українців правлячим режимом щодня зростає. Кожне чергове так зване «покращення» робить пересічних громадян ще біднішими, утискає їхні права або просто ускладнює і погіршує життя. Тому сьогодні з кожним разом у все більшої кількості людей уривається терпець.
Так, в Дніпропетровську та Одесі сотні студентів виходили на акції протесту проти Табачника, який, схоже, виконує чітке завдання щодо знищення в Україні системи освіти. Два дні поспіль 8-9 липня мешканці сіл у Чернівецькій області перекривали трасу з вимогою відремонтувати дороги. В Донецькій області тиждень тому проблеми водопостачання вивели на вулиці кілька тисяч людей. Щодня в українських містах відбуваються більші чи менші акції проти свавілля міліції.
Отже, люди починають самі активно підніматися, іде самоорганізація знизу. І це добре. Але ж на ці процеси мають відповідним чином відреагувати політичні, духовні лідери, інтелектуали. Якщо парламентська опозиція не хоче чи не може координувати суспільне невдоволення, щоб усунути криворізько-єнакіївську гідру, чиє кубло знаходиться в Межигір’ї, то чому до цього процесу не долучаться моральні і духовні авторитети?
Наприклад, чому мовчить так звана Ініціативна група «Першого грудня»? Де поділися Дзюба, Юхновський, Попович, Скуратівський, Сверстюк? Чому не чути їхніх голосів? Адже зараз в країні сталась безпрецедентна подія, так звані міліціонери зґвалтували і жорстоко побили жінку, повстало ціле село. Де ж ці так звані духовні лідери? Чому всі мовчать?
Олег Соскін, професор, директор Інституту трансформації суспільства
peredplata
