1 березня 2014-го в Україні вперше прозвучав сигнал повітряної тривоги. росія віроломно напала на Україну. На український Крим.
Тоді багато хто думав, що це десь там, далеко, це його не торкнеться.
Недавно побував у Чернівцях з відрядженням. Зустрів товариша, який як і я зараз у ЗСУ. Стоїмо, розмовляємо( одягнені у військову форму). Поруч молода мати з дитиною чотирьох років. Хлопчик почав вередувати. Так буває у дітей цього віку, але настанова його мами шокувала мене.
«Не кричи! Ти хочеш щоб тебе ці дяді забрали у армію?»: говорить мама до малого. Після секундної паузи я зробив їй зауваження у питальній формі, чуму вона лякає українськими військовими свою дитину. Відповіді у неї небуло. Бо вона й сама незнала чому. Вона це робила підсвідомо, як колись нас лякали у дитинстві циганами або бабайками.
Робіть висновки і знайте, що боятися ЗСУ повинні лише вороги нашої держави. Ми ж повинні пишатися ними.
З повагою,
сержант ЗСУ Іван Рибак
peredplata
