Край наш Буковина славиться іменами видатних особистостей, котрі записані золотими літерами на скрижалях історії. До числа таких людей належить видатний релігійний та громадський діяч, перший митрополит православної церкви на Буковині Євген Гакман. Він був іменований митрополитом Буковини і Далмації.
Дякуючи невтомній праці, наполегливому піклуванню, божому провидінню цього вихідця із села Васловівців Заставнівського повіту ( нині району), сину бідного селянина Василя Горяка, митрополиту Євгену, ми сьогодні пишаємося монументальними культовими спорудами на Буковині. Це перш за все парафіяльна церква Святої Параскеви ( 1862), кафедральна церква Святого Духа в Чернівцях (1864) і митрополича резиденція.
До речі, будівничий комітет резиденції очолював єпископ Євген, а відомий архітектор Йозеф Главка, котрий спроектував цей шедевр архітектури, який сьогодні знаходиться під опікою ЮНЕСКО, був заступником голови комітету. Владика Гакман домігся від австрійського уряду дозволу розміщення у резиденції теологічного факультету, і цісар Франц Йосиф 4 жовтня 1875 року видав указ про відкриття теологічного факультету в Чернівцях. Таким чином, єпископ Євген відіграв виключно важливу роль у справі заснування нашого Чернівецького університету.
За єпископа Євгена розпочалося будівництво кам`яних церков на Буковині, до нього всі православні церкви були дерев`яні, в тому числі і в Заставні. В селі Васловівці церква збудована на кошти митрополита. Про це він піклувався навіть на смертному одрі. Заслуги митрополита Євгена Гакмана неможливо переоцінити. Він упорядкував церковний устрій, дбав про розвиток шкільництва на Буковині, навчання дітей рідною українською мовою, домігся автономії (автокефалії) православної церкви на Буковині. З його ініціативи та під його опікою було започатковане громадсько-просвітницьке Товариство «Руська бесіда» в Товтрах, учасниками якого було понад 60 священиків.
Коли Буковина була проголошена коронним краєм і названа Герцогством, Євгена Гакмана було призначено головою сойму
( буковинського парламенту). Це була посада крайового старости.
На жаль, ім`я митрополита Євгена багато років перебувало в штучному забутті, а безбожна комуністична влада викинула його нетлінні останки з місця останнього спочинку в Чернівецькому кафедральному соборі.
Лише тепер, після краху диктатури безбожників владика Євген повертається до нас. Вдячні нащадки повернули назву вулиці Євгена Гакмана в Чернівцях. Чернівецько-Буковинська митрополія, очолювана митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом, урочисто відзначає ювілеї цього видатного релігійного, громадського, культурно-просвітницького подвижника, нашого першого митрополита – буковинця. У його рідному селі Васловівцях на місці родинної садиби збудовано жіночий монастир Преображення Господнього. Освячення і відкриття монастиря здійснив Святійший Патріарх УПЦ КП Філарет.
На жаль, усі ці заходи відбуваються без участі представників заставнівської міської влади і мешканців міста – районного центру. Дякувати Богу, іншу позицію займає керівництво районної ради. З ініціативи районної організації Товариства «Просвіта» (голова Світлана Масловська) відбулося урочисте відзначення 220 – річниці народження та 140 – річниці смерті свого краянина митрополита Євгена. Учасниками цього ювілейного заходу були керівники Заставнівського району – голова райради М.С. Лаваніна і заступник Л.П. Гольцов.
Міська ж заставнівська влада вперто стоїть осторонь будь-якої участі в заходах повернення імені митрополита Євгена мешканцям Заставни. Тому не дивно, що паломники з Заставни відвідують монастирі московського патріархату в Хрещатику, Колівцях. А про монастир у Васловівцях нічого на знають. Люди хотіли б допомагати будувати монастир, але їм про це ніхто нічого не казав і не каже. Чому? Хто наших людей продовжує розділювати, вони ж всі моляться у храмах Київського Патріархату? Кому і чому це не до вподоби? Хто і для чого розділив людей?
А було це так. Група священиків – буковинців вирішила, що вони хоч і належать до Київського Патріархату, але вони кращі, святіші, бо буковинці, а там керує владика Данило – галичанин. Написали і підписали донос-пасквіль на владику Данила, і тепер отримують вже четвертого єпископа, а буковинця ніяк не дочекаються.
Життя переконує, що це розділення нічого доброго не дало ні Церкві, ні людям, не піднесло духовності, побожності, не зміцнило Київський Патріархат, а навпаки, послабило. Будівництво церкви Різдва Христового в Чернівцях до 2000 – ліття народження Ісуса Христа триває і досі, а мало бути завершеним у 2000 році. Проект цієї будови спростили до рівня простої п`ятикупольної церкви, а мав бути монументальний дев`ятнадцятикупольний храм віку на кшталт резиденції буковинських митрополитів, який би засвідчував прогрес науки і техніки нашого часу.
Це зайвий раз переконує, що всяке розділення шкідливе, воно не від Бога. «Всі українські православні віруючі є членами одного і того ж тіла Христового» ( Вселенський Патріарх Варфоломій). Отже, хтось до Церкви поставився, як до чогось особистого, і до цього часу не покаявся і не вибачився, а продовжує роз`єднувати і дурити народ.
Обдурювати людей гріх. Прикро, що місцева влада в Заставні сприяє розділенню всередині Церкви і стоїть на перешкоді популяризації та вивченню матеріалів про життя і діяльність свого краянина митрополита Гакмана. Люди мають знати правду, бо вона світліша від сонця. У «Псалтирі» читаємо (Пс.77), що правду про історію свого народу має знати «рід майбутній – діти, що народяться, а вони в свій час сповістять дітям своїм».
Саме з такою метою ювілейна конференція Чернівецько – Буковинської митрополії ухвалила рішення про будівництво в Заставні каплички на честь митрополита Євгена Гакмана. Але депутати Заставнівської міськради відхилили це рішення не через свою негідність, а через необізнаність, неправдиву інформацію. Їм сказано було, що Патріарх УПЦ КП Філарет заборонив будувати в Заставні каплицю. Це неправда. Такої заборони не було і бути не може. З іншого боку, лунала думка і про те, що каплиць в Заставні вистачає, наче генделиків та барів менше.
У цивілізованій державі чи місті про такого велета духу, титана праці, подвижника краю мали б знати всі, від малого до великого, його ім`ям пишатися, як і своїм краєм, землею, що народжує таких людей ,дітей називати його ім`ям.
А поки що, 19 серпня на храмове свято Преображенського монастиря приїхали чи прийшли паломники з різних районів області, із сіл Заставнівського району, а з самої Заставни не було нікого. Тим часом, з Божою допомогою, добрі люди біля церкви Преображення Господнього в Васловіцях на місці родинної хати будують хату – музей митрополита Євгена. Життя засвідчує, що руйнувати, чи забороняти будівництво Божих храмів великий гріх, який переходить і на дітей, як всякий гріх.
Пора зупинити розділення людей і не дурити Бога: «Дуріть себе, чужих людей, та не дуріть Бога».
Почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок
Олександра Попелюк
peredplata
