У ніч на 29 липня 2022 року в Оленівській колонії № 120, де утримували українських полонених, пролунало кілька вибухів. У бараці, в якому перебували азовці, почалася пожежа. Тоді загинули близько 50 військових, ще понад 70 отримали поранення. Донині всі обставини цього злочину не встановлені, як не названі й імена його організаторів і виконавців. Справу розслідує СБУ та Офіс Генерального прокурора. Але оперативники не мають доступу до місця злочину, а більшість свідків досі у полоні. Центр Громадського моніторингу та контролю дізнався, що відомо про злочин росіян через рік після трагедії.
“На моїй голові опинилися металеві сходи, які врятували мені життя”
Боєць бригади “Азов” Микита Шастун із позивним “Матрос” — один з полонених, якому вдалося вижити під час вибуху в Оленівці. Микита тримав оборону Маріуполя з 24 лютого до 17 травня 2022 року. Виконуючи наказ командування, боєць вийшов з “Азовсталі” та разом із побратимами потрапив у полон. Під час брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ він розповів про те, що відбулося з ним у ніч на 29 липня минулого року.
“Так вийшло, що тієї ночі я переліг головою на протилежний бік ліжка через прожектор, який засліплював очі. Таким чином на моїй голові опинилися металеві сходи, які врешті врятували мені життя, ставши певним щитом. Поряд зі мною був медик, в нього осколками посікло руки, і він не міг надавати допомогу Під його керівництвом я робив якісь перев’язки, допомагав, чим міг, пораненим”, — пригадує боєць.
Після Оленівки Микиту перевели до ще однієї російської в’язниці у Таганрозі. Загалом, він пробув у полоні 8 місяців і зараз є свідком злочину, який вчинили росіяни у колонії № 120.
У списках — лише азовці
У тому, що це саме заздалегідь спланований злочин росіян, певні й родичі поранених і загиблих азовців. Медійна ініціатива за права людини опитала сім’ї постраждалих у Оленівці військових, а також безпосередніх свідків злочину, та оприлюднила власне розслідування того, що відбулося в колонії в ніч на 29 липня 2022 року. Як вдалося встановити розслідувачам, на початку липня одне з приміщень на території промзони колонії почали переобладновувати. А 26 липня в бараках азовців з’явилися охорона зі списками в руках. Серед тих, чиї прізвища були в списку, — представники різних підрозділів “Азову”, як рядові, так і офіцери.
Розслідувачі із МІПЛ пропускають, росіяни заздалегідь перевели 198 полонених азовців у промозону, подалі від інших полонених та охоронців колонії. Щоб лише представники “Азову” постраждали під час майбутніх вибухів.
Важкопоранених вивозили військовими КамАЗами
Як розповідає авторка розслідування та журналістка Медійної ініціативи Марія Климик у ніч з 28 на 29 липня в колонії пролунало три вибухи. Перший — за межами бараку азовців, ще два — всередині. Десятки людей загинули на місці, решта були поранені. Допомогу їм надавали лише побратими: охорона і адміністрація колонії за муками поранених спокійно спостерігали за-за паркану і навіть не намагалися врятувати полонених. З моменту вибуху, до того часу, коли поранених почали евакуювати, минуло шість годин. Врешті постраждалих таки почали вивозити, але не каретами швидкої допомоги, а військовими КамАЗами. Ці КамАЗи пригадує і Микита Шастун:
“Це було пекло. Ніч пекла. Поранених хлопців один на одного просто штабелями скидали в КамАЗи, вантажити їх закінчили о 8-й годині ранку. Було зрозуміло, що багатьох із них живими до лікарні не довезуть”, — ділиться свідок.
Уламки HIMARS росіяни просто розкидали на місці вибуху
Один з військовополонених, який був після вибуху на місці подій, розповів розслідувачам, що при ньому росіяни принесли мішок з якимись уламками і розкидали їх на місці вибуху. Потім журналістам представити це як уламки HIMARS.
Поранені у Оленівці азовці — досі в полоні
Женевські конвенції гарантують безпеку військовополоненим: про це нагадує адвокат і експерт МІПЛ Андрій Яковлєв. “Ми бачимо, що Росія цього не зробила, люди загинули. І це серйозне порушення Женевських конвенцій, це воєнний злочин. Більше того, РФ і надалі не виконує зобов’язання: не дає доступу, не проводить розслідування, не ділиться інформацією. Тому потрібно відновити міжнародні місії і примусити РФ надати доступ до місця злочину і його жертв”, — заявляє юрист.
Швидке та об’єктивне розслідування оленівського злочину і встановлення відповідальних за нього — це головний запит родин загиблих та поранених військовослужбовців, а також звільнених із полону азовців. Вони зазначають, що, незважаючи на заявлену пріоритетність, за рік по трагедії все ще немає відповідей на основні запитання: хто ініціював вбивство, хто вбивав, чим саме і чому постраждалі азовці досі не звільнені.
peredplata
