Для Буковини червень, особливо друга його половина – надзвичайно насичений в історичному плані час.
28 червня 1940 року на Буковину прийшла Друга світова – з’явилися нові окупанти, які використали споконвічні прагнення місцевих українців жити у власній державі для приєднання Буковини до УРСР, та одночасно винищили усіх, хто за цю Україну боровся в умовах окупації Румунією впродовж 20-х та 30-х років.
Вже менше як через рік, 13 червня 1941 року, а перед тим і у травні, майже 8 тисяч буковинців було виселено.
28 червня, в роковини приходу на Буковину, втікаючи від наступаючих німецько-румунських військ, розстріляли, без рушення суду, 222 в’язнів місцевої тюрми. Ще частина в’язнів загинула на мості біля Заліщиків, де разом із мостом підірвали евакуаційний потяг із в’язнями, зокрема й буковинцями.
Тому напад Німеччини та Румунії на СРСР місцевим населенням був зустрінутий з ентузіазмом. Місцеві осередки ОУН вирішили скористатись нагодою, якої давно чекали, та підняли по Буковині фактично повстання – у багатьох селах Буковини проводились урочисті зібрання, на яких проголошували незалежну українську державу та обирали місцеву українську владу.
Один із ідеологів проголошення незалежності України на Буковині – Мирослав Кінзірський, уродженець села Чорний Потік, один із провідників революційної ОУН на Буковині. Удвічі приємно, що нащадки не забули про його жертву на вівтар української незалежності – вчора, 30 червня, в Чорному потоці, за участю органів влади, активістів Товариства репресованих, місцевих жителів відбувся величний урочистий захід.
А на загальнодержавному рівні 28 червня відзначали День Конституції, День відновлення Самостійної Української держави у Львові 30 червня 1941 року, та день народження Головного Командира УПА Романа Шухевича.
Ще й цими днями виповнився рік, як у моєму рідному селі Шубранець встановили Хрест борцям за визволення України. Де ще й з нагоди Дня апостолів Петра і Павла, за новим церковним календарем, відзначили Храмове свято місцевого храму Православної Церкви України.
Кожна з цих подій варта окремого розгорнутого допису, проте нині не завжди вдається своєчасно написати.
Славний та трагічний червень, особливо на Буковині. І вдячність усім, хто памятає і вшановує.
peredplata
