Не подумайте, що я пишу цей блог, тому що затята противниця ТАКОГО створення ТАКОГО міністерства правди, цензури. Тобто, міністерства інформаційної політики, як воно записано в кабмінівських документах. І не тому, що його було створено в стилі прийняття диктаторських законів 16 січня 2014 року, що голосування за нього протягували за вуха через парламент, а положення в очі ніхто з експертів не бачив.
Пишу я тому, що мене зацікавило кілька фактів. По-перше, газета, яку видавав тодішній начальник управління інформаційної безпеки Національної гвардії України (Міністерство внутрішніх справ) Юрій Стець. А по-друге, звання нинішнього міністра інформаційної політики Стеця. Звання «Заслуженого журналіста України».
Стосовно першого питання. Коли кум Петра Порошенка ратував за створення мінінфополітики, він був начальником інформуправління Нацгвардії. Тоді Юрій Стець у себе на сторінці написав цілу оду про те, скільки він хорошого зробив на інформаційний ниві для АТО. Тоді, 1 грудня 2014 року, на своїй сторінці в мережі Фейсбук він написав, що «за час існування управління було зверстано, надруковано та розповсюджено 42 випуски інформаційного видання «Україна Єдина» загальним тиражем більше 500 тисяч екземплярів. Газета виходить 2 рази на тиждень і розповсюджується у зоні АТО на територіях, що контролюються українською владою та в результаті спецоперацій на тимчасово-окупованих територіях».
Ну я ж одразу – скільки грошей і кому на це пішло? Виявилось, що газета «Україна Єдина» зареєстрована на дружину Юрія Стеця Яну Конотоп. А на мій запит до Міністерства внутрішніх справ, де я цікавилась скільки коштів було витрачено МВС України чи його структурними підрозділами на друк та поширення газети «Україна Єдина» (номер свідоцтва КВ 20261 – 10661 Р), починаючи з липня 2014 року по 1 лютого 2015 року (помісячно) та чи укладений договір, угода чи інший документ щодо співпраці чи іншого типу взаємодії МВС чи її структурних підрозділів з газетою «Україна Єдина», отримала дивний документ (то і не відповідь на запит, і не відмова, а наче твір). Цитую:
«Друковане видання «Україна Єдина» вперше побачило світ 1 липня 2014 року і його головною метою є розповідь про події в зоні проведення антитерористичної операції. Уперше про друк видання заявив на своїй сторінці у мережі Facebook колишній керівник управління інформаційної безпеки Національної гвардії України Юрій Стець. У прес-служби МВС України відсутня інформація щодо фінансування друку та поширення цієї газети». Ну і далі послали мене до «представників Національної гвардії України, як до можливих розпорядників цієї інформації або ж до колишнього начальника управління інформаційної безпеки Національної гвардії України і нинішнього міністра інформаційної політики України пана Юрія Стеця».
Ну, думаю, пошукаю Нацгвардію. Там ж інформаційним блоком з липня (точної дати невідомо) по грудень 2014 року керував заслужений журналіст України Юрій Стець! Все має бути налагоджено та доступно. І що ви думаєте? Якщо зайти на сайт Нацгвардії України, втрапляєш на «Внутрішні війська» за суттю та за змістом. Ну, і ви ж розумієте, що Нацгвардія підпорядкована Міністерству внутрішніх справ. А те не знає, а здогадується з дописів в фейсбуці, яку і хто газету видає. Мало того, на сайті внутрішніх військ, вибачте, Нацгвардії, в розділі «Структура» навіть такого управління, яке очолював Юрій Стець, чи положення про управління, його функції тощо, немає.
Правда, в липні 2014 року Юрій Стець наголосив, що «жодних державних коштів на фінансування управління, яке я очолюю витрачатись не буде. Гроші, які необхідні на забезпечення роботи буду витрачати власні, так само розраховую, що мене підтримають мої друзі».
Припустимо, що Юрій Стець з власної кишені сплачував (сплачує) друк та поширення газети «Україна Єдина». Він задекларував у 2013 році 580 тисяч гривень доходу. То якщо за власний кошт він надрукував і поширив більше півмільйона екземплярів газети, то в мене логічне запитання – на які кошти Стець жив. Тому чекаємо з нетерпінням декларації за 2014 рік.
Ну і так, до слова. Нацгвардія має своє видання «Ратник».
Щодо другого питання. Того, що «Заслужений журналіст України». Отож. Юрій Стець «заслуженим» став відповідно до указу президента від 23 серпня 2005 року. Однак, якщо відкрити інший указ про почесні звання, то в ньому чорним по білому вказано, що людина, яка претендує на звання повинна мати вищу освіту на рівні магістра чи спеціаліста. Дивимось біографію Юрія Стеця на сайті Кабміну.
«У 1996 році закінчив Чернівецьке училище культури, спеціальність – народна художня творчість, кваліфікація – керівник фольклорного ансамблю, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності. У 2009 році закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Менеджмент» та здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту. 2011 рік – закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» та здобув кваліфікацію менеджера-економіста».
Тобто, в 2005 році він ніяк не мав вищої освіти на рівні магістра чи спеціаліста.
Ну і чи варто згадувати, що в біографії Юрія Стеця є ще один цікавий пункт. Він з 1990 по 1991 рік працював репортером на Чернівецькій облдержтелерадіокомпанії. Тобто, в 14 років він вже пізнавав ази журналістики.
Наостанок ще одна деталь. Свіжа. Днями з ініціативи мінінфополітики було створено «Інформаційні війська України». Те, на якій платформі і якими додатками користується цей інтернет-ресурс, викликало шквал критики та пересудів в мережі. Зокрема, йшлося й про те, що ресурс використовує додаток, який може адмініструватись з Росії. В Стеця все спростували.
І це все написано, не тому, що я сумніваюсь в здібностях Юрія Стеця. Це просто деталі, які формують загальну картину.
Надія Вірна
Джерело
peredplata
