Відкрите Звернення
вих. № 18/06
від 11 червня 2015 року
Народним депутатам України
Щодо невідповідності займаній посаді
Міністра екології
та природних ресурсів України
Шевченка І. А.
Шановні народні депутати України!
До Вас звертається Національна екологічна рада України, яка об’єднує всеукраїнські природоохоронні організації, осередки яких діють в усіх регіонах України, обласних центрах, містах та селах.
Українські природоохоронні організації вкрай стурбовані ситуацією, що склалася в Міністерстві екології та природних ресурсів України та в цілому в природоохоронній галузі.
2 грудня 2014 р. рішенням Верховної Ради України Міністром екології та природних ресурсів був призначений Шевченко І. А.
Вже вдруге після Майдану та Революції Гідності на посаду Міністра екології та природних ресурсів призначають некомпетентну особу, що призводить до значного зниження ефективності державного управління у сфері охорони довкілля та збалансованого використання природних ресурсів. Природоохоронна громадськість, яка охоплює сотні тисяч ентузіастів, що діють у громадських організаціях, школах, вузах, місцевих громадах, наукових установах, сприймає такі дії Верховної Ради України як відверте зневажання владою подвижницьких громадських дій, спрямованих на поліпшення стану довкілля. Таким чином, законодавча та виконавча влада в Україні не налаштовані на партнерську співпрацю з тією частиною громадянського суспільства, яка переймається питаннями збереження довкілля. Разом з тим, саме в природоохоронній сфері накопичилася значна кількість проблем, які потребують термінового розв’язання, без чого неможливе ефективне виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також інших міжнародних природоохоронних угод.
Призначення на посаду Міністра екології та природних ресурсів України людини, яка не має ні необхідних знань у сфері природоохоронної діяльності, ні відповідного досвіду, ні належної компетентності, суперечить ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
В Україні постійно погіршується екологічна ситуація. Українці п’ють брудну воду, дихають отруєним повітрям, вживають неякісні продукти харчування, які містять небезпечні хімічні речовини та ГМО. Вирубування лісів, безконтрольне добування природних ресурсів, знищення родючих ґрунтів, забруднення природного середовища наближають нашу країну до екологічної катастрофи. Смертність немовлят віком до року в Україні є однією з найвищих у світі. Кризовий стан довкілля та пов’язаний з цим чинником вплив на здоров’я населення становлять загрозу національній безпеці України.
Національна екологічна Рада здійснила аналіз діяльності Міністерства за 6 місяців і звертає Вашу увагу, шановні народні депутати України, на негативні тенденції у природоохоронній галузі:
1. Не розпочато реформування природоохоронної галузі. Міністр Шевченко І. А. ні під час призначення на посаду, ні за півроку не представив проект реформування
природоохоронної галузі в Україні. І це відбувається в той час, коли вже весь світ визнав
необхідність докорінного реформування України та природоохоронної галузі зокрема.
Натомість, громадські екологічні організації ще в червні 2014 р. розробили проект
реформування природоохоронної галузі (додається).
2. Міністерство екології та природних ресурсів України не внесено жодного
законодавчого акту до Верховної Ради України щодо імплементації природоохоронних
директив відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це означає, що
євроінтеграція у сфері довкілля є непріоритетним завданням для Міністра і цим він
демонструє зневажливе ставлення до громадян України, які вийшли на Майдан з вимогою
європейської інтеграції нашої України. Разом з тим, виконання Україною положень Угоди про
асоціацію між Україною та ЄС, яка, зокрема, передбачає впровадження 26-ти директив і 3-х
регламентів ЄС у сфері охорони довкілля, є надзвичайно складним завданням, що потребує
особливої уваги всіх гілок влади. Але Міністр екології та природних ресурсів ігнорує
засідання профільного комітету та інших комітетів Верховної Ради України, які розглядають
питання, пов’язані із захистом довкілля.
3. Корупційні схеми продовжують існувати в Міністерстві. Зокрема, видаються
ліцензії на поводження з небезпечними відходами підприємствам, які не мають ні відповідної
матеріальної бази, ні спеціального обладнання для екологічно безпечної утилізації, ні
підготовлених кадрів. Прикладом може бути критична ситуація в м. Шостка Сумської області,
де відбулося забруднення вулиць приміської зони під час транспортування непридатних
пестицидів і гептилу та скидання їх у кар’єр підприємством, яке в березні 2015 року отримало
ліцензію Мінприроди на поводження з небезпечними відходами.
17 квітня 2015 р. всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України, щодо
припинення виконання функцій державних органів на окупованих територіях Донецької та
Луганської областей, Мінприроди видало ліцензю підприємству, яке знаходиться в м.
Горлівка Донецької області.
4. Через некомпетентність Міністра, неефективну кадрову політику не виконуються
положення стратегічних документів з питань охорони довкілля, зокрема, Закон України «Про
Основні засади (стратегію) екологічної політики України до
2020 року», Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на
2011 – 2015 роки, План заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України
та Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» у 2015 році. Міністр
Шевченко І. А. не звітує про виконання завдань Коаліційної угоди, зокрема щодо реформи
системи управління довкіллям та інтеграції екологічної політики в інші галузеві політики.
5. Мінприроди України не виконує функції координації та контролю за реалізацією
державної екологічної політики на регіональному та місцевому рівнях. Розірвано зв’язок з
відповідними департаментами та екологічними структурними підрозділами обласних
державних адміністрацій. Міністерство не здійснює державний екологічний моніторинг та
узагальнення інформації про стан довкілля в регіонах нашої держави. Яскравим прикладом є
позиція Міністра щодо аварії на нафтобазі під Васильковом та спричинених нею екологічних
наслідків. Системної інформації про забруднення атмосферного повітря, ґрунту, води,
біорізноманіття в зоні аварії немає.
6. Протягом шести місяців роботи порушується регламент роботи Міністерства,
зокрема, не проведено жодного засідання Колегії. Засідання Ліцензійної Комісії, які потрібно
проводити кожні 10 днів, відбуваються хаотично та несистематично, що, в свою чергу,
призводить до створення нових корупційних схем у дозвільно – ліцензійній діяльності.
7. Протягом останніх шести місяців спостерігається повна бездіяльність Мінприроди,
Міністра та Держекоінспекції у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за
дотриманням природоохоронного законодавства. Численні скарги підприємців, громадян
свідчать про повний хаос у системі державного екологічного контролю. Робота Державної
екологічної інспекції повністю паралізована. Вона самоусунулася від виконання своїх прямих
обов’язків з охорони навколишнього природного середовища: хижацьки вирубуються ліси,
забудовується прибережна смуга річок, браконьєри знищують звірину та рибу. Не
здійснюється екологічний контроль виробничої діяльності підприємств-забруднювачів. Ця
бездіяльність Державної екологічної інспекції завдає катастрофічної, непоправної шкоди природі, а збитки від неї досягають сотень мільйонів гривень. Натомість Мінприроди та Держекоінспекція не подали на розгляд Кабінету Міністрів України жодного проекту розпорядження щодо надання дозволу на проведення відповідних перевірок.
8. Очільник Мінприроди не забезпечує використання коштів міжнародної фінансової допомоги. Не здійснено практичних кроків щодо реалізації проектів та використання коштів, отриманих від Японії в рамках Кіотського протоколу (термін дії угоди з Японією завершується в 2015 р.). Міністр, без погодження з Міністерством закордонних справ України, Міністерством економіки України, відмовився (і підтвердив це листом Мінприроди №5/1-6/6196-15 від 28.05.2015 р.) від реалізації проекту «Сталі зелені міста», впровадження якого передбачається в Україні за підтримки Глобального екологічного фонду (ГЕФ). Проблемним є питання використання коштів у сумі понад 220 млн гривень Секторальної бюджетної підтримки ЄС на реалізацію заходів, що визначені Національним планом дій з питань охорони навколишнього природного середовища на 2011 – 2015 роки.
Така позиція Мінприроди може призвести до згортання програм і проектів міжнародної фінансової допомоги.
9. Міністр ігнорує проблеми, пов’язані з воєнними діями на Сході України, зокрема:
забруднення водних ресурсів та водопостачання на Сході України;
поводження з небезпечними (зокрема і радіактивними) та побутовими відходами, стан сміттєзвалищ і полігонів;
забруднення та руйнування ґрунтів, знищення лісів;
порушення режиму природоохоронних територій;
потенційна загроза та наслідки руйнування екологічно небезпечних об’єктів.
Міністерство не надає допомоги відповідним департаментам Донецької та Луганської облдержадміністрацій, не здійснює заходів щодо поліпшення екологічної ситуації на території цих областей, що перебувають під контролем української влади.
Шановні Народні депутати України!
З огляду на викладене, громадські екологічні організації звертаються до Вас з проханням порушити питання про звільнення із займаної посади Міністра екології та природних ресурсів України Шевченка І. А.
Просимо Вашого сприяння в припиненні ганебної та хибної практики призначення на посаду Міністра екології та природних ресурсів України непрофесійних, некомпетентних і недосвідчених осіб, для яких екологічні цінності не є пріоритетними.
Громадські природоохоронні організації пропонують провести публічне обговорення кандидатур на посаду Міністра екології та природних ресурсів України.
Національна екологічна рада України висловлює надію на те, що зміни, які ми всі разом виборювали такою дорогою ціною, ефективна кадрова політика забезпечать якісне виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та перетворять Україну на незалежну, демократичну, заможну європейську державу.
З повагою,
Голова Національної
екологічної ради України Тетяна Тимочко
Члени Національної екологічної ради України:
Академія технологічних наук України – Куцан Юлій Григорович, доктор технічних наук
Асоціація рибалок України – Чистяков Олександр Володимирович,
Благодійний фонд «Громадянська енергія» – Єришева Антоніна Іванівна,
Благодійний фонд «Паросток» – Радченко Тамара Дмитрівна
Благодійний фонд спасіння дітей України від Чорнобильської катастрофи – Преображенська Наталія Юхимівна, кандидат біологічних наук
Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел» – Іванов Анатолій Олександрович
Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» – Пащенко Олена Вікторівна
Всеукраїнська екологічна ліга – Тимочко Тетяна Валентинівна
Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ» – Васильківський Борис Миколайович
Громадська організація «Екологічна безпека» – Бистрякова Юлія Ігорівна, кандидат економічних наук
Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку» – Горлицький Борис Олександрович, доктор технічних наук, професор
Західний центр збереження біологічного різноманіття – Горбань Ігор Миронович, кандидат біологічних наук
Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист» – Фесянов Петро Олексійович
Молодіжна громадська організація «Екоспектр» – Скиба Юрій Віталійович
Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України – Дупак Олександр Сергійович
Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи» – Данилюк Наталія Володимирівна
Незалежний інтелектуальний центр – Корецький Сергій Петрович
ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації» – Швець Олена Русланівна
Українська екологічна асоціація «Зелений світ» – БосакАдель Василівна
Українське ботанічне товариство – Дудка Ірина Олександрівна, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України
Форум громадських організацій екологічного порятунку Закарпаття – Лукша Олег Васильович, кандидат фізико-математичних наук
Центр міжнародних конвенцій та проектів – Марушевський Геннадій Борисович, кандидат філософських наук
Голови обласних Громадських рад природоохоронних організацій:
Ангурець Олексій Володимирович – голова Громадської ради природоохоронних організацій у Дніпропетровській області
Вадзюк Степан Несторович – голова Громадської ради при обласній державній адміністрації у Тернопільській області, доктор медичних наук, професор
Голік Юрій Степанович – голова Громадської екологічної ради Полтавщини, доктор технічних наук, професор
Грицишин Петро Михайлович – директор Західного центру Українського відділення Всесвітньої лабораторії, кандидат технічних наук, м. Львів
Бабченко Раїса Петрівна – член Громадської ради природоохоронних організацій у Донецькій області
Карпенко Юрій Олександрович – голова Громадської ради при департаменті екології Чернігівської обласної державної адміністрації, кандидат біологічних наук
Лукша Олег Васильович – голова Форуму громадських організацій екологічного порятунку Закарпаття, кандидат фізико-математичних наук
Малишева Тетяна Василівна – член Громадської ради природоохоронних організацій у Київській області
Михалко Михайло Юхимович – голова Громадської ради природоохоронних організацій м. Києва
Приходько Микола Миколайович – голова Громадської ради природоохоронних організацій в Івано-Франківській області, кандидат географічних наук
Размєтаєв Сергій Володимирович – голова Громадської ради природоохоронних організацій
у Харківській області, кандидат юридичних наук
Шемет Олена Василівна – голова Громадської ради природоохоронних організацій у Луганській області
Фоміна Наталія Максимівна – голова Громадської ради при Державній екологічній інспекції
у Черкаській області
Сандул Вячеслав Андрійович – Голова Нікопольського відділення Міжнародного фонду Дніпра
Збір підписів триває
peredplata
