Чи потрібна чернівчанам вулиця Гонгадзе?

Чернівецька міська рада закликає громаду долучитися до обговорення

Епопея з перейменуванням вулиць продовжується. На сайті міської ради повідомляють про те, що відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» міська топонімічна комісія пропонує вулицю та провулок Ярослава Галана перейменувати на вулицю та провулок Георгія Гонгадзе.

Щоб зрозуміти, варто чи не варто перейменовувати вулицю, ЧМР пропонує містянам долучитися до громадського обговорення, яке проходитиме до 20 червня. Всі пропозиції та зауваження слід надсилати на електронну адресу document@rada.cv.ua або у письмовій формі на адресу: м. Чернівці, 58002 Центральна площа,1. При цьому не слід забувати вказувати свої ПІБ, адже анонімні пропозиції розглядатися не будуть.

Вулиця Ярослава Галана знаходиться в Садгорі, неподалік від вулиць Заводська та Каштанова. Ярослав Галан – досить неоднозначна постать в історії української беллетристики. Комуністичний журналіст та письменник, москвофіл, він користувався великою повагою за радянський період. За незалежної України його вважали \”антифашистом\”, тим не менш, Ярослав Галан засуджував ідеї української державності, називав українську революцію «жовтоблакитний маріонетковий балаган типу 1918 року», засуджував ОУН, УПА, а також греко-католицьку церкву. Його стаття «Плюю на Папу» стала відповіддю на відлучення його від Церкви папою Пієм XII.

Біографічна довідка.

Георгій Гонгадзе — опозиційний український журналіст, телеведучий. У 2000 році заснував і став першим головним редактором інтернет-газети “Українська правда”.

Народився 21 травня 1969 р. у м. Тбілісі, але у 1989 р. переїхав до Украї­ни, — навчався у Львівському національному університеті ім. І. Франка, а від 1995 р. — мешкав у Києві, працюючи на телебаченні. Г. Гонгадзе брав ак­тивну участь у суспільно-політичному житті, і був відомий своїми критичними статтями про Президента України Леоніда Кучму та інших високопосадовців і політиків із його оточення.

16 вересня 2000 року журналіст пішов з роботи пізно увечері, але додому не повернувся. Зникнення Георгія викликало велику тривогу у його матері Лесі, дружини Мирослави з двома маленькими доньками, а також у колег-журналістів, політичних діячів. Лише більш ніж через місяць — 2 листопада, за кілька десятків кілометрів від Києва, в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп з осколками. Родичі та друзі впізнали в ньому Георгія. Проте ви­сновки експертизи ще були неостаточними. Це був початок політичного, “касетного скандалу”.

У 2005 році Георгію Гонгадзе присвоїли звання Героя України, у 2007 році його ім’ям назвали проспект у Києві.

22 березня 2016 року тіло Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії. Відомо що він сам був прихожанином цієї церкви.

peredplata