Ще один \”шпигун\”

Ще один "шпигун"У Росію їздити не можна. Не можна перетинати кордон держави, яка напала на нашу країну.

Арешт в російській столиці кореспондента Укрінформу Олега Сущенко – ще одна ілюстрація того, що може в будь-який момент статися з будь-яким українським громадянином в Росії. Путінському режиму необхідні шпигуни, його спецслужбам потрібно підтримувати населення в стані обложеної фортеці, його пропаганді потрібні нові \”досягнення\”. Зрозуміло, що журналіст українського державного інформаційного агентства – кращий кандидат на роль \”шпигуна\”.

По-перше, тому що українець – а ці люди свідомо неблагонадійні. По-друге, тому що журналіст – зрозуміло, що на території Росії така людина може займатися тільки шпигунством. А, по-третє – бо журналіст з державної організації. У Росії шпигунів під журналістським прикриттям влаштовують на роботу саме в такі організації. Чому в Україні має бути інакше?

Не буду стверджувати, що тому, що Україна – не Росія. Не сумніваюся, що і наші спецслужби можуть використовувати будь-які прикриття для того, щоб отримувати інформацію. Але направляти в Росію зі шпигунською місією кореспондента Укрінформу у Франції – тобто фігуру свідомо публічну, яку легко викрити і далеку від російських реалій – не стане жодна спецслужба. І російські \”чекісти\” це прекрасно знають. Наш колега потрібен їм для підтвердження своєї службової спроможності, для пропаганди, можливо – для обміну.

Не знаю, скільки разів ще нам доведеться пояснювати нашим співвітчизникам, що їм в Росії до закінчення окупації Криму і Донбасу і демонтажу путінського політичного режиму робити нічого. Ця країна – потенційна небезпека для будь-якого, у кого в кишені український паспорт. Якщо тільки він не є агентом російських спецслужб, зрозуміло, але такі люди, як правило, володіють і російським громадянством – а головне – їх ніхто не стане затримувати. У \”зоні ризику\” знаходиться будь-який український громадянин, навіть той, кого виманюють з нашої країни клятвеними обіцянками, що з ним нічого не трапиться. Навіть той, хто вважає, що він – звичайний обиватель, який нікого не цікавить. Він – не цікавить. Паспорт – цікавить. Навіть дуже.

Їздити туди не можна. І не тому, що вони не хочуть, щоб ми до них їздили. Хочуть – і навіть дуже: яким бандитам не потрібні заручники? Запрошення прибути в Москву і взяти участь в якомусь мерзенному ефірі я отримую від російських телеканалів практично щотижня. Останнє – від Першого каналу – отримав як раз вчора, в день затримання Сущенка. Але мені якось навіть в голову не приходить на них відгукуватися. І не тому, що я вважаю, що мене заарештують на наступний же день після приїзду в Росію. Цілком можливо, що мета у цих негідників інша, що я приїду і поїду, а використаний буду в ролі \”хлопчика для биття\”.

Але мені здається не тільки небезпечним, а й ганебним перетинати цей кордон – кордон держави, яка напала на мою країну. І я все одно не розумію, чому так багато моїх співвітчизників позбавлено цього елементарного почуття огиди.

Віталій Портников

Джерело