\”Я ніколи не забуду, як \”мєсниє житєлі\” смажили шашлики на Саур-могилі\”, – блогер

Про все те, чого не можна забути і пробачити ворогам.

Не пробачу… Я – ніколи не забуду, як \”мєсниє житєлі\” смажили шашлики на Саур могилі, на кістках і крові наших хлопців…

А ще, того пілота, якого \”мамочки апалценцев\” забили на смерть, лопатами. На землі. Він катапультувався на їх території, коли їхні \” защітнікі нєдоросії\” збили літак. Я не забуду те каміння, яке летіло від жителів Донецька на \”парадє плєнних\”, як і сам парад. А ці виродки товпами йшли дивитися і знущатися. І \”столб пазора\” з жителькою, Іриною Довгань, яку прив\’язали до стовпа, обгорнули прапором і всі бажаючі плювали, кидали непотрібом, били.

Я не забуду ті понівечені обличча, які ці виродки, апалчєнци, назвали \”фантомасами Дєбальцево\”, позрізавши шкіру з м\’язами. Я не прощу за обстріляний Восточний район Маріуполя. І ще, я не пробачу ту мамашку, яка в дитячий поліклініці лізла без черги до лікаря, \”патамушта ана бєжєнка\”, а на питання лікаря, де тато дитини, відповіла: \”астался дома мачіть укропав\”. Я не пробачу і не забуду полонених, яких катували, а не рятували від \”голодування\”, крапельницями…

Не пробачу відірвані ноги і руки наших бійців, могили наших хлопців. І за те, що багатьох збирали по шматках, а ідинтифікували по ДНК. Я багато бачила, за майже два роки волонтерства в зону АТО. Спалені і потоптані прапори України, тими ж жителями, і за вирізані портрети Тараса Шевченка, з підручників, погрози і образи волонтерів. Це не ненависть, не негатив. Так виглядає непрощення. Моє непрощення. Наше! Всієї України!

peredplata