Навесні минулого року в Чернівцях відбулась несподівана зміна влади. Насправді несподіваною вона була лише для пересічного чернівчанина, який за кілька місяців до того сумлінно відвідав виборчу дільницю і звично поставив галочку навпроти прізвища Миколи Федорука.
Хтось називає цей банальний перерозподіл влади путчем, хтось законною зміною влади шляхом висловлення недовіри міському голові, комусь взагалі байдуже, хто грітиме крісло у Ратуші. Але факт залишається фактом: скоро рік як Чернівці живуть з секретарем міськради Віталієм Михайлішиним, коаліцією більшості у міськраді та новою командою. Але як виявилось, команда не зовсім і нова…
Згідно зі статтею 115 Конституції, Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України. Відтак відставка Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.
Це відбувається на найвищих щаблях влади, але провести проекцію на місцевий рівень не становить особливих проблем.
Отже, після дострокового припинення повноважень колишнього міського голови Федорука, за логікою розгортання подій, мала б залишити ключові посади команда екс-мера. Принаймні так вчинили би люди віддані своєму керівнику, “благодєтєлю”, незмінному впродовж чотирьох каденцій шефу, без протекції якого не бачити їм цих вершин, як вух без люстерка.
Не будемо вдаватись у моралізаторство, що цей крок був би логічним з точки зору людської гідності. Адже не секрет, що кожен з команди Федорука вголос заявляв про його підтримку, засуджував локальний путч та клявся у вічній відданості. На справді, чиновницьке крісло ближче за якусь примарну ідею.
Логічно, що своїх посад позбулись насамперед заступники міського голови, яких замінили на відданих чинній владі людей. Щоправда, хтось написав заяву за власним бажанням, когось “ввічливо” попросили звільнити місце, хтось відправився у добровільний екзил за своїм шефом. Проте більшість з так званих людей Федорука чекали останньої миті, сподіваючись стати у пригоді чи прислужитись нинішньому керівнику міста. Тобто тим людям, які реально стоять за номінальним секретарем міськради Михайлішиним.
Найбільш одіозними з-поміж колишньої команди залишаються, безперечно, начальник управління освіти міської ради Валентина Малишевська та начальник відділу у справах сім’ї та молоді Наталя Коцур.
Вони не лише гармонійно влились у нову команду, але не втратили своїх позицій, куруючи два досить важливих напрямки.
Чомусь пригадалось, скільки разів екс-мер прикривав пані Малишевську, під якою крісло не просто починало гойдатись, а радше нагадувало атракціон “американські гірки”. Це і масове отруєння дітлахів у садочках неякісною молочною продукцією, і смерть завідувачки садочку на аварійному балконі, і ще багато чого, про що навіть зараз бояться говорити вголос.
Також старі кадри очолюють управління культури міськради – Григорій Волинець та управління надзвичайних ситуацій та мобілізаційної роботи міської ради – Володимир Самолюк.
Проте як і за колишнього мера, особливо бурхливої діяльності цих відділів майже не помітно. Культура як фінансувалась за залишковим методом, так і фінансується, особливого креативу та новітніх підходів також не видно. Відтак ні особливої користі, ні шкоди від цього немає взагалі.
Про управління надзвичайних ситуацій та мобілізаційної роботи і говорити годі. Це скоріше резервація для очікування неминучої пенсії державного службовця.
Залишився на своїй посаді головний архітектор міста Сергій Гомонович. Чи то замінити не було ким, чи то чекають зручної нагоди. Але як раніше генеральний план забудови міста залишається таємницею. Хоча відомі сайти дозволяють безкоштовно ознайомитись з детальною космічною фотозйомкою Чернівців.
Покращила свої позиції за чинної влади нинішня начальник департаменту економіки міськради Світлана Хімійчук. Кар’єрне зростання пані Світлани відбулось майже одночасно з усунення Миколи Федорука.
Проте не змінили своїх позицій ні Ярослав Кушнірик, вічний заступник у департаменті ЖКГ, ні Володимир Пулинець, начальник управління департаменту економіки. Не допомогла цим чиновникам навіть приналежність до партії влади. Очевидно, їхній внесок в усунення колишнього мера був не таким вагомим, як інших достойників.
Нещодавно в Чернівецькій облдержадміністрації сплив колишній начальник відділу міжнародних відносин та зв’язків з громадськістю міської ради Володимир Килинич. Цю людину можна сміло назвати сателітом екс-мера. Проте предпенсійний вік та вимушене безробіття змусило цього поважного чоловіка знайти прихисток у ідейних опонентів колишньої команди. Нині він радник губернатора Михайла Папієва і як свідчить життєвий шлях таких людей, служить йому вірою і правдою.
Безперечно, кадрова перестановка не повинна послуговуватись “революційною необхідністю”. Тим паче, що саме рядові працівники міської ради виконують весь тягар роботи і працюють за символічні копійки. В більшості, їх кадрові пертурбації не зачепили. Комусь же потрібно виконвату поточну роботу, аби керівництву було чим прозвітувати.
Також цілком можливо, чимало колишніх керівників варто було б залишити на своїх місцях як висококласних фахівців. Можливо і ті, хто залишився, також приносять чималу користь. Але… Важко повірити, що чиновники, які залишились на посадах, поклялись приносити користь громаді, а не бути вірними новій команді та новому керівництву.
Давно відійшли у вічність часи, коли дворяни у царській імперії залишали посади слідом за своїм керівником. “Блюлі чєсть!”.
Але давно відомо, що зрадників не люблять там, і не визнають тут.
Лесь Акулін
peredplata
