21 лютого на спільному всеукраїнському офіцерському зібранні у складі військово-ветеранських та інших громадських організацій, їх представниками було прийнято резолюцію, в котрій офіцери висловили невдоволення діями президента як головнокомандувача та недовіру уряду. Вони прийняли резолюцію і 23 лютого її текст буде передано до ВР України, Кабінету Міністрів та Президенту України учасниками Маршу захисників Вітчизни, що відбудеться у Києві.
Напередодні для Захисника Вітчизни офіцери звернулися до Президента України – Головнокомандуючого Армією, з вимогою скликання Публічної Громадянської Трибуни для врегулювання соціальної напруженості у суспільстві.
Цю статтю Конституції чомусь згадують лише у контексті претензій до вузького сегменту посад керівництва країною. Але держава – це не тільки посада Президента, мандати у Верховній Раді, місця у Міністерствах чи в Админістрації Президента. Держава – це ще й інститути суспільства, органи державної і виконавчої влади, це посади вчителів, лікарів, шахтарів, селян тощо. І на кожному місці людина несе відповідальність і представляє владу так само, як і Президент, депутати та чиновники. Різниця лише у наслідках від помилок, які всі ми, як люди, робимо на своїх робочих місцях. Очевидно, що чим вища посада, тим вища і відповідальність. І в цьому сенсі найвищу відповідальність несе Президент країни, її Верховний Головнокомандуючий.
Отже, треба розуміти, що, з одного боку, держава і народ – це єдиний живий організм і для власної ж безпеки дуже важливо зберігати його цілісність і спроможність розвиватися. А з другого боку є люди, які своїми невідповідальними діями шкодять цьому організму, нищать його з середини. І чим вище рівень відповідальності цих осіб, тим катастрофічнішими можуть бути наслідки їхньої діяльності.
Фактично, історія становлення будь-якої країни – це історія її боротьби з внутрішнім ворогом. І для сучасного розвитку України головним ворогом є, насамперед, держпосадовці, які не лише не виконують своїх обов’язків, а й часто йдуть проти інтересів держави та народу. Їхні дії, цілеспрямовані на дискредитацію державної системи управління, ставлять під загрозу національну безпеку країни.
У цих реаліях, відповідальність за розвиток країни лягає на плечі тих, хто повинен захищати інтереси людей від зовнішніх та внутрішніх ворогів, зберігати цілісність держави і забезпечувати її розвиток. Тобто на військових. Саме військові, як ніхто інший, розуміють принципи існування держави як єдиного організму. Історично так склалося, що саме на воїнів у тяжкі для суспільства часи покладається виключна роль у збереженні миру та державності в країні. Офіцери – це в першу чергу миротворці та державотворці. Саме військові здатні холоднокровно приймати оптимальні рішення у найскладніших ситуаціях, прирівняних до бойових. Від їх розумних дій, від їхньої дисциплінованості та організованості, від їх чесності та відданості залежить подальший розвиток подій.
Сьогодні офіцери знаходяться у такому ж незадовільному соціальному положенні, як і всі решта соціальних категорій населення. Збройні Сили України кинуті напризволяще. Перебувають в стані хронічного недофінансування. Але найбільше їх непокоїть те, що оборонна складова національної безпеки країни сьогодні перебуває в жалюгідному становищі. За останні роки нову воєнну доктрину не прийнято. Скорочення армії здійснюється навмання. Абсолютна більшість військових частин і підрозділів небоєздатні. Озброєння і техніка застарілі, у 80% з них вичерпаний ресурс. Нові зразки – у війська не надходять. Некомплект первинних офіцерських посад сягає понад 7 тисяч осіб.
Про перспективи говорити й годі. Престижність офіцерської служби падає і у таких умовах патріотичне виховання практичних позитивних результатів не досягає. Такі чесноти, як офіцерська честь, гідність, обов’язок, справедливість практично знівельовані принизливим ставленням до військових з боку держави. Як результат, статус захисника Вітчизни – знецінено. Пріоритети національних інтересів втрачено.
Той внутрішній ворог, який «роз’їдає» країну з середини, знищує і тих, хто має з ним боротися. У цих обставинах 21 лютого 2012 року офіцери запасу та у відставці об’єдналися у Спільне Всеукраїнське офіцерське зібрання, щоб виконати свій конституційний обов’язок, стати на захист Конституції, Держави і українського народу. Офіцери прийняли на себе ініціативу в запроваджені механізмів врегулювання суспільно-політичної кризи, для повернення України до формату демократичної країни, для забезпечення чесних та прозорих виборів як до Парламенту, так і президентських.
.До складу зібрання увійшли 29 військово-ветеранських та інших громадських організацій з 14 регіонів України. Ініціатором заходу виступила Всеукраїнська громадська організація офіцерів запасу «Команда «За своїх!», яка на порядок денний внесла лише одне питання – лист Президенту, Верховній Раді та Кабміну. Результатом зібрання стала Резолюція:
спільного всеукраїнського офіцерського зібрання у складі військово-ветеранських та інших громадських організацій
м. Київ «21» лютого 2012 року, 19:30
1) Висловити Президенту України, Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України Віктору Януковичу своє невдоволення: станом справ у країні, державі, Збройних Силах України, інших військових формуваннях, що за останні роки значно погіршився; падінням престижу нашої держави на міжнародній арені, постійним приниженням її гідності з боку високопосадовців інших держав; відходом від демократичних і поверненням до авторитарних методів керівництва державою; прийнятим державним бюджетом на 2012 рік; процвітанням корупції в органах державної влади; поглибленням розподілу людей в Україні на “своїх” і “чужих”; неефективністю системи державного управління оборонною сферою; падінням престижу офіцерської служби; знецінюванням в державі соціального статусу захисника Вітчизни.
Попередити Президента України про неповну службову відповідність як Верховного Головнокомандувача ЗС України.
2) Висловити Верховній Раді України недовіру: за переважання в народних обранців особистих, приватних, вузькокорпоративних інтересів над суспільними і державними; за нехтування морально-етичними нормами в парламенті і повсякденному житті, що розповсюджується на суспільство і силові структури та «роз’їдають» їх із середини; за постійне порушення встановленої регламентом процедури голосування, що вкоренилася в парламенті; за прийняття недієвих законів щодо забезпечення соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей; за недосконалість нормативно-правової бази оборонної реформи в Україні.
3) Визнати неприпустимими дії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення обороноздатності держави і хронічного недофінансування Збройних Сил України, які перебувають в кризовому стані – та оголосити недовіру.
4) Підтримати Звернення до Президента України, які прийняті 20.02.2012 року громадськими організаціями «За справедливість», «Витязь», «Команда «За Своїх!», НПВУ, НФПУ, ВП МВС України, Асоціація «КВИРТУ ППО», Товариство українських офіцерів, Спілка офіцерів України, ГО «Ніхто крім нас», Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів.
Пане Президенте
та Верховний Головнокомандувач!
З метою врегулювання соціальної напруженості у суспільстві та для вирішення невідкладних завдань щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, Спільне Всеукраїнське офіцерське зібрання у складі військово-ветеранських та інших громадських організацій ГО «Команда «За своїх!», заявляє про підтримку «Собору» і вимагає від Вас, як Гаранта Конституції, скликання Всеукраїнської Публічної Трибуни для вирішення питань в країні за участю інститутів Держави і суспільства. Ми вбачаємо у даному форматі той високий рівень, на який повинні бути винесені підняті сьогодні питання. А саме:
– прийняття невідкладних заходів з покращення стану Збройних Сил України, інших військових формувань;
– зміцнення національної безпеки України.
– забезпечення соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Служимо народові України!
За дорученням офіцерського зібрання і лідерів присутніх громадських організацій
Голова громадської організації
офіцерів запасу “Команда “За Своїх! ” Олександр Таран
peredplata
