Об’явлення Василя

Об’явлення ВасиляВасиль Забродський, керівник ТВА, знову шокував з міських біґбордів чернівчан. Швидше, чернівчанок. Бо посміхався до них і ніби всім квіти дарував. Та ще й проповідував: «Любі жінки! Завдяки Вам ми знаємо, як виглядає весна! Вітаю!»

З чого би це Василь після півторарічної мовчанки заговорив? Після програшу на виборах 2010 року він погрожував не займатися політикою, не брати участі у виборах і залишити сиротами сарак-буковинців. Люди просили його не йти, повернутися. Вони обіцяли йому простити всі гріхи і ліві відходи від лінії партії. Все, що було «не так!», обіцялося забути. Лиш би Василь повернувся.

І Василь об’явився. Він зачаровує чернівчанок своєю посмішкою і хоче кожній з них вручити букет весняних квітів.

Але чи тільки цього хоче Забродський? Чи не має він чогось такого собі на думці, як вибори мера чи вибори до парламенту? Адже він не такий собі простий, аби витрачати чималі кошти на квіти і посмішки. Це має принести йому якийсь хосен (прибуток – П.К.)

— Чого треба тобі, Василю? – питаю прямо у чоло.

Мовчить Василь. Тільки посміхається у вус і щось собі думає.

Куди піде Забродський на виборах? Якщо за місяць-два будуть вибори мера, то Василь стовідсотково йтиме на цю посаду. Тим паче, що, за моїми підрахунками, за період забуття його рейтинг і не впав, і не схилився, і не похитнувся. Він має з чим йти до чернівецьких жінок. А ті, у свою чергу, переконають своїх чоловіків, аби голосували за твердість і стійкість Василя. Коли Василь зустріне проти себе Миколу Федорука (якщо мер знову піде на вибори), то програє. Якщо Федорука не буде, Василь Забродський стане мером Чернівців. А якщо й не стане, то добряче нашкодить тим, хто захоче бути міським головою.

З іншого боку, Забродський хотів би йти до верховної ради. Шансів у нього не дуже багато. Бо рейтинг стоїть на місці. Але шкоди буде чимало. Одинаковий Василь шкідник хоч для регіоналів, а хоч для опозиціонерів.

Отож користі з Василя Забродського жодної, а шкоди — хоч відбавляй.

Він про це здогадується. Тому й хитро посміхається у вус.

Хіба «Не так!»?

Петро КОБЕВКО