Вибори по-обухівськи

Вибори по-обухівськиВ Обухові обрали мера. Попереду – детальний аналіз того, що сталося, робота юристів і аналітиків, розгляд скарг, вивчення електоральних переваг, робота над помилками.

А поки, за гарячими слідами, деякі думки про те, що відбувалося в Обухові в неділю 18 березня, і які наслідки можуть бути у цих подій.

Вибори міського голови райцентру в Київській області безсумнівно мали символічне значення. Партія влади хотіла продемонструвати, що вона може вигравати не тільки на сході і півдні, але і в політичному \”серці\” країни. Тим більше це важливо напередодні можливих виборів столичного мера.

А для опозиції ці вибори – своєрідний іспит. На зрілість, на осудність і адекватність, на організаційну спроможність, на вміння домовлятися і протистояти адмінресурсу.

Вибори пройшли. Жителі Обухова не виявили особливої громадянської активності. Все менше залишається людей, хто вірить в вибори, як механізм зміни ситуації в країні, регіоні, власному місті. І це не може не насторожувати тих, хто все ще сподівається на демократію в Україні.

Явка склала близько 40%. Перше місце отримав кандидат від ПР, набравши близько 37% голосів. Другим з результатом близько 22% став кандидат від Удару. Третє місце у кандидата від Коду – 17%. Всі інші кандидати – 15%. Дуже важливо підкреслити, що сума голосів, поданих за опозицію, перевищує голоси влади. Але про це трохи пізніше.

Технологічної особливістю цих виборів стала прихована робота \”партії влади\” за зниження явки. На тлі цивільної апатії більшості технологи ПР \”організували\” свого виборця, підтримали його матеріально або адміністративно і в потрібний час доставили до виборчих дільниць.

Для цього навіть організували загальноміський концерт під неприкрито цинічним гаслом \”Україна йде в Європу!\”. Саме під цим девізом, мабуть, видаляли спостерігача з Канади з нещасливої 13 дільниці. Ось таким, напевно, бачиться наш європейський шлях організаторам виборів в Обухові…

Погані новини з 13- дільниці в цей день і в цю ніч неодноразово надходили. Саме і голова комісії ніяк не могла знайти спільної мови з міжнародними спостерігачами, а потім і з народним депутатом Іриною Геращенко.

Останню голова ДВК вирішила вислати з підрахунку голосів. Цю пропозицію було поставлено на голосування і пролголосовано одноголосно. Точно також, до речі, одноголосно збиралися вигнати з ділянки і спостерігача Стефані Сир.

І ось тут починаються деякі дивності цих виборів.

Слід зазначити, що в складах виборчих комісій не було жодного представника партії УДАР. Всі вони були виключені рішенням територіальної комісії. Разом з тим, представники від партій – учасників Коду, були. Але поводилися як то дивно, консолідовано голосуючи за всі протизаконні пропозиції голів комісії по видворенню міжнародних спостерігачів і народних депутатів, щодо обмеження доступу і свободи пересування для спостерігачів від Удару і представників ЗМІ і т.д.

Виникає питання: кого насправді представляли ці члени ДВК? Хто їх інструктував? Хто, так сказати, замовляв музику?

І ось тут ми переходимо до головної причини поразки опозиції – нездатність домовлятися.

Задовго до дня голосування УДАР звернувся до всіх членів Коду з пропозицією висунути єдиного кандидата з Обухова. Це була не просто говорильня про віртуальне об\’єднання, а реальна практична дія.

Ми пропонували провести \”праймеріз\”, соціологічний вимір і визначити – чий кандидат має найбільші шанси на перемогу. Відгукнулася тільки \”Наша Україна\”. Від решти учасників Коду – гробове мовчання.

Для більш повного розуміння ситуації варто сказати декілька слів про кандидатів-опозиціонерів. Кандидат від Удару – житель Обухова, відома тут людина, досвідчений управлінець. А ось КОД несподівано для багатьох місцевих спостерігачів висунув 26-літню мешканку міста Києва. Досвід подібної роботи нульовий.

Я нічого не маю проти молодої дівчини, але її висунення в даних обставинах виглядало досить дивно. До речі, не менш дивним виглядало її неодноразове тісне та дружнє спілкування з… довіреною особою Партії регіонів в день виборів і під час підрахунку голосів на дільницях.

Мова йде про ту саму довірену особу, хто вже засвітився на виборах Київщини – Максим Ситенков. Було це у Вишневому. Ті \”брудні\” вибори у багатьох ще в пам\’яті. Подейкують, що саме цей \”технолог\” , м\’яко кажучи,мав деяке відношення до керівництва Київської обласної держадміністрації…

До речі, вам це нічого не нагадує? Чи Не є цей розклад майже точною калькою горе-виборів київського мера в 2008 році? Другий раз наступає на ті ж граблі або повний ідіот, або …

Хтось скаже: як же так – маловідома дівчина зі столиці набрала цілих 17% і зайняла третє місце! Не слід обманюватися на цей рахунок. Автор був свідком роботи представників двох організацій, що проводили екзит-поли на декількох дільницях.

Виборці, які голосували за кандидата від Коду, навіть прізвище свого кандидата згадати не могли, а просто відповідали: \”я за \”Батьківщину\”, голосував або \”Я за Юлю!\”…

Ці 17 %, отримані починаючою киевско-обухівською політичною діячкою муніципального масштабу, це не стільки голоси ТРЬОХ партій (\”Батьківщина\” + Фронт змін + Свобода – до речі, чи не замало для трьох партій?), скільки голоси, віддані за Юлію Тимошенко.

Не можна не сказати про ту неймовірну ступінь озлобленості, з якої поводилися представники влади. Події на 13 дільниці, де Ірину Геращенко просто \”виносив\” здоровенний нардеп, сумно відомий \”герой\” виборів 2004 року р-н Мельник, продемонстрували не тільки моральний рівень і рівень виховання окремих \”обмандаченных\” громадян.

З цим-то все ясно – ВР – це дзеркало всього суспільства. А в останньому хамства і беспредельщины вистачає. Але це ще і сигнал про те, що влада не збирається ні з ким грати за цивилизованым правилами.

Грати \”в Європу\” вона може тільки до певної межі. Коли ж на горизонті маячить перспектива втратити владу – уявна, бутафорська \”європейськість\” ПР поступається місцем звіриному оскалу ординської азіатчини в гіршому розумінні цього слова.

Ну і головний урок, на мій погляд, полягає в тому, що опозиція повинна припинити розмови про об\’єднання взагалі, а почати діяти спільно, не розділеній на правильну і неправильну, на справжню і несправжню.

Тим більше, що в наших українських політичних нетрях точно розгледіти, хто справжній і правильний дуже складно… Та й краще не розглядати. Бо зовсім безрадісне видовище виходить.

Володимир Курінний, заступник голови Центрального виконкому партії УДАР Віталія Кличка
Джерело

Новини Партнерів